ОДВІЧНА ВЕЛИКОДНЯ ТЕМА

Переважна більшість українців вважає себе християнами та щовесни втішається найвизначнішим своїм святом – Воскресінням Ісуса або, як іще його називають – Великоднем! І щоби зустріти його гідно, як представники одвічного народу-хлібороба, українці випікають ритуальні хлібини, вишукані короваї, солодкі бабки, пишні калачі. І саме цей священний хліб повинен бути якомога вищим це символ родючості, плідної сили. А великодні писанки та крашанки виконують магічну роль воскресіння душ наших Пращурів…. А також у чи не в кожну творчу душу залітає свіжий вітерець саме Великодньої теми. Ось і викладачі та студенти Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти БДПУ вирішили виставити на показ поруч із експонатами відомих бердянських майстринь Валентини Лук`янченко, Надії Онищенко та інших власні твори декоративно-прикладного мистецтва, об`єднані пасхальною темою – «Великодні візерунки». Відкриття виставки відбулося сьогодні, 17 квітня, в Бердянському художньому музеї імені І. І. Бродського.

Відкрила її науковий співробітник музею Алевтина Криванова, коротко зупинившись на витоках самого Великодня, його невід`ємних атрибутів – ікон, писанок тощо, згодом запросила до слова заступника міського голови Людмилу Шаповал, директора ІСПКО БДПУ Ларису Казанцеву, керівника творчою діяльністю студентів інституту, доцента кафедри дошкільної освіти Тетяну Єськову. На урочистому відкритті виставки також був присутній гість із Мексики – професор Заслуженого автономного університету міста Пуебла Йосип Слишко, який перебуває в нашого університеті з науковим візитом; йому вручили пасхальні сувенірні писанки ручної роботи (див. світлину).

«Університетське Слово»

На світлинах: відкриття виставки, її перші відвідувачі

Світлини Олександра Степаненка

ВІТАЄМО ІРИНУ АНТОНІВНУ!

Сьогодні, 16 квітня, на черговій вівторковій нараді ректор БДПУ, професор Вікторія Зарва вручила Диплом кандидата економічних наук із спеціальності «Економіка та управління національним господарством» директору Бердянського економіко-гуманітарного коледжу БДПУ Ірині Антонівні Макаровій. Приєднуємося й ми до щирих і теплих привітань!

«УС»

МЕКСИКАНСЬКИЙ ПРОФЕСОР У БДПУ

Сьогодні, 16 квітня, в конференц-залі БДПУ пройшла цікава зустріч керівників університету, інститутів та факультетів із професором Заслуженого автономного університету міста Пуебла (Мексика) Йосипом Слишком, який прибув до нашого університету з науковим візитом, метою якого є зміцнення співпраці між науковцями двох навчальних закладів.

Вікторія Зарва. Віталій Межуєв. Йосиф Селешко ( Мексика). Бердянськ. БДПУ.

Програма візиту досить насичена: залучення мексиканського професора до участі в засіданні методичної ради БДПУ, в роботі методологічного семінару з провідними науковцями університету, проведенні лекцій для студентів-фізиків Інституту фізико-математичної і технологічної освіти (директор – доцент Андрій Малихін). Також заплановано обмін досвідом професора Йосипа Слишка з викладачами кафедр фізики (завідувач – професор Валерій Кідалов) та методики викладання фізико-математичних дисциплін та інформаційних технологій у навчанні (завідувач – професор Наталя Сосницька) під час спільного засідання цих кафедр, оскільки коло його наукових інтересів становить дослідження в галузі методики навчання фізики. Особливої уваги заслуговують зусилля доктора технічних наук, завідувача кафедри інформатики та програмної інженерії факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій Віталія Межуєва у налагодженні співпраці з професором із Мексики. У своєму виступі вчений з Пуебла наголосив на різні аспекти навчального процесу, зокрема: як вчити сьогоднішнього студента виживати в жорстокому світі капіталізму, як підвищувати активність студентів тощо; він завжди радий спілкуванню з людьми, які прагнуть змін у самому навчальному процесі…

Професор Слишко перебуватиме в БДПУ десять днів. А з 22-го квітня в університеті працюватимуть два магістранти (філолог та історик) Заслуженого автономного університету міста Пуебла.

«Університетське Слово»

ПІДТРИМУЮЧИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР

18 травня – День Європи в Україні

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана. 9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи нарощування військової техніки) та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало «наріжним каменем Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі. Три з половиною десятиліття тому на Міланському саміті 1985 лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати «День Європи».

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

До речі. У 1887 році в Закарпатті (яке тоді перебувало у складі Австро-Угорщини) у Верхнетісянській улоговині на правому березі Тиси було встановлено двометровий геодезичний знак, що позначає географічний центр Європи.

Координати цього географічного центру Європи: 47 ° 563" північної широти і 24 ° 1130" східної довготи.

Для обговорення можливих міських заходів щодо проведення Дня Європи у міськвиконкомі зібралось чимало науковців, службовців органів місцевого самоврядування, представників національно-культурних товариств, релігійних громад, молодіжних організацій та кореспондентів місцевих ЗМІ. Основною метою дискусії стали теми виховання свідомості українця як дійсного європейця, замість пострадянської свідомості, яка, нажаль, ще досі залишається, роз’яснення і популяризації європейського вибору та проведення акцій та різних заходів у Бердянську. Декан польсько-українського соціологічно-політологічного відділення БУМіБ, професор Олексій Сухомлинов розповів про те, як в університеті проводиться інформаційно-роз’яснювальна робота з популяризації ідеології Євроатлантичної інтеграції, про поступове подолання пострадянського типу свідомості українців, європейський спосіб мислення та світосприйняття молодого покоління громадян України; розповів про особисту участь у Лісабонській конференції: «Європа ХХІ століття: пропозиції ідентичності».

Прослухавши виступ науковця, учасники «круглого столу» замислились над цікавою та змістовною інформацією, висловились за європейський вектор сучасної української свідомості…

Про Європейський інтеграційний напрямок розвитку України, формування позитивної громадської думки щодо важливості Європейського вибору України розповів кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін БДПУ Артур Федчиняк. Провідний фахівець з виховної роботи БДПУ, кандидат педагогічних наук Анетта Омельченко зупинилася на міжнародній діяльності Бердянського державного педагогічного університету з навчальними закладами країн Євросоюзу, на підготовці до університетських заходів з нагоди Дня Європи. А також запросила всіх присутніх на святкування Дня Європи 17 травня за участю національно-культурних товариств і молодіжної організації AIESEC у головному корпусі БДПУ.

Під час обговорення було висунуто багато пропозицій і зі сторони навчальних закладів, бібліотечних установ, товариств та ін. Освітяни розповіли про ряд заходів, присвячених Дню Європи в усіх навчальних закладах міста, бібліотеках та музеях: інформування, дебати, лекції, «круглі столи», міський фестиваль іноземної пісні, книжкові виставки, інформаційні куточки.

Згадали учасники круглого столу й нещодавню подію, яка шокувала кожного: на бердянському інтернет-сайті BRD.24 з’явилася новина про те, що Бердянськ буцімто підтримує «Український вибір» Віктора Медведчука http://www.brd24.com/news/a-4589.html. Це викликало багато непорозумінь та обурення. Бердянськ – за європейський вибір і в жодному у разі не згоден з думкою, яка прагне змінити адміністративно-територіальний устрій України: зробити 15 губерній замість 24 областей.

Підсумовуючи зустріч, головуючий на засіданні представник міської влади Ігор Зубрицький розповів про Європейську хартію місцевого самоврядування та принципи здійснення самоврядування на місцевому рівні, діяльність міської влади з містами-побратимами з Європейського Союзу; звернувся за підтримкою до міських ЗМІ щодо важливості висвітлення європейських цінностей для громадян України, роз’яснення суті євроінтеграції, перспективності та її наслідків для України.

На завершення було узгоджено остаточний план проведення Дня Європи та ухвалено відповідні заходи, які будуть проводитися в Бердянську. Учасники «круглого столу» запрошують усіх мешканців міста гідно відзначити День Європи в Україні!

Вікторія Лутчак,

кореспондент газети БДПУ «Університетське Слово»

На фото: момент із «круглого столу»

Фото автора

ТВОРІМО РАЗОМ МИЛОСЕРДЯ

«Треба мати міцне здоров’я,

самовідданість і терпеливу вдачу,

щоб вершити цю справу милосердя

не гучну, непринадну для суєти,

але істотно корисну для стражденних»

М.І.Пирогов

Товариство Червоного Хреста України – добровільна гуманітарна всеукраїнська громадська організація – цьому році відзначає свій 95-літній ювілей. Ще в далекому 1918 році в Києві, охопленому лихоліттями першої світової війни та революції, 18 квітня починає свою роботу Український Червоний Хрест. Емблема Червоного Хреста на білому тлі є ключем до здійснення всієї гуманітарної діяльності – вона покликана надавати захист, як постраждалим, так і людям, які прийшли їм на допомогу.

В 20-ті роки минулого століття, під час голоду, Товариство організовує сотні безкоштовних їдалень, надає населенню мільйони продовольчих пайків. В 30-ті роки Червоний Хрест України має в своїй власності медичні, профілактичні та дитячі заклади, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, лазні, фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки, магазини санітарії та гігієни.. Під час Великої Вітчизняної війни Товариство готує та відправляє на фронт понад 100 тисяч медичних сестер, санінструкторів та сандружинниць. Подвиг сімнадцяти українських сестер милосердя, учасниць бойових дій відзначений медаллю імені Флоренс Найтінгейл – вищою нагородою Міжнародного Комітету Червоного Хреста. В цей час Червоний Хрест стає ініціатором безоплатного донорства. В 1961 році створено патронажну службу Товариства для медико-соціальної підтримки мало захищених верств населення. Вони обслуговують вдома самотніх громадян похилого віку та інвалідів.

Товариство Червоного Хреста України уособлює одвічні істини, непідвладні часові ідеали людства – потребу в милосерді, гуманізмі, допомозі одне одному. Волонтери та співробітники Червоного Хреста завжди поруч: в найгарячіших точках, в епіцентрах стихійних лих і людської біди – там, де виникає потреба у наданні негайної допомоги та у теплому слові. Прикладом може стати Чорнобильська трагедія 1986 року, співробітники та волонтери Червоного Хреста брали участь у розселенні мешканців Прип’яті, надавали необхідну медико-соціальну, психологічну та матеріальну допомогу. Лише протягом року Товариству вдалося залучити понад 7 мільйонів доларів США зарубіжної допомоги для ліквідації наслідків аварії.

Товариство Червоного Хреста України сьогодні це:

Охорона здоров’я

Патронажна служба сестер милосердя, що обслуговують самотніх громадян похилого віку, інвалідів; надання допомоги самотнім громадянам похилого віку, інвалідам, багатодітним сім’ям, дітям-сиротам;

Попередження ВІЛСНІД та туберкульозу – інформаційно-просвітницька робота з молоддю; запровадження стратегії зменшення шкоди;

Заохочення донорського руху.

Допомога при надзвичайних ситуаціях

Служба катастроф Товариства – невідкладна гуманітарна допомога жертвам стихійних лих, аварій і катастроф, збройних конфліктів і епідемій; оперативні громадські формування; допомога біженцям і переселенцям; підготовка і направлення вантажів гуманітарної допомоги. Так після повені на Закарпатті по лінії Червоного Хреста в Україну надійшло гуманітарних вантажів та коштів на загальну суму 7.6 мільйонів гривень, допомога постраждалим від вибухів на збройних складах в с. Богданівці, допомога Товариства Червоного Хреста постраждалим від повені в м. Бердянську в 2007 році – це далеко неповний перелік місць,куди своєчасно надходили наші гуманітарні вантажі.

Вчасно надана допомога – реальний шанс вижити. Товариство Червоного Хреста переконане, що кожен має вчитися прийомам першої допомоги. З цією метою наші волонтери та інструктори проводять тренінги для населення, спеціальні курси та змагання.

Служба розшуку – розшук зниклих без вісти під час збройних конфліктів і стихійних лих, сприяння у возз’єднанні сімей.

Сила гуманності

Товариство Червоного Хреста України розглядає роботу з молоддю як один з основних напрямків своєї роботи. Наша мета – зацікавити молодь у здійсненні гуманітарної діяльності, виховувати гуманізм та милосердя, вчити надавати допомогу тим, хто потрапив у скрутне становище.

Хто готовий прийти на допомогу нужденним, приєднуйтеся і творімо милосердя разом з Червоним Хрестом!

Наша адреса: вул. Енгельса 42, тел. 3-34-73

Інна Тихомирова,

голова Бердянської міської громадської організації Червоний Хрест

ДВІ КВІТОЧКИ ВЕТЕРАНА

Юрій Михайлович Юхно, ветеран Великої Вітчизняної війни, ветеран праці, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки підприємства та економічної теорії факультету економіки та управління БДПУ, надіслав на адресу редакції два невеличкі, але які теплі, спогади з давніх літ своєї воєнної молодості, мов дві чарівні нев’янучі квіточки, що десятиліттями чаїлися в глибинах його великого серця…

Война, девчата, музыка.

Теперь, спустя почти 70 лет после окончания Великой Отечественной войны, отодвигается на задний план в памяти все плохое, связанное с ней, и чаще вспоминается что-то душевное и светлое, что особенно характерно для людей той поры. Мне хочется вспомнить отдельные эпизоды из того времени, которые украсили наш военный быт благодаря женщинам войны.

Девчата на войне.

Наша радиолокационная станция дальнего обнаружения была прикомандирована к обычной зенитно-артиллерийской батарее, стоявшей в деревне Каукузи. В батарее служило около 80 женщин различных возрастов (от 16-ти летней белоруски до 55-ти летней учительницы) и, примерно, 20 солдат и офицеров мужчин.

Этот эпизод связан с последними днями войны. Батарея, к которой мы были прикомандированы, в «секретном» порядке снималась с позиции и куда-то отправлялась (как потом стало известно на Дальний Восток на войну с Японией). Настроение до этого у всех, а особенно у девчат, было победное. «Вот-вот закончится война, и девчата вернутся к мирной жизни, – думал я, – ведь воевать – не женское дело, а тут опять на войну».

В часы досуга и в свободное от дежурства время, меня «брынькавшего» на гитаре несколько аккордов, часто приглашали в женскую землянку для аккомпанемента, где мы, вспоминая что-то свое родное, близкое, но как будто происходившее в далеком прошлом (часто со слезами на глазах), задушевно пели любимые песни военных лет такие как: «Огонек», «Моя любимая», «Землянка», «В лесу прифронтовом» и т.д.

Ведь не зря в одной из военных песен есть слова:

«Кто сказал, что надо бросить песню на войне,

после боя сердце просит музыки вдвойне».

В это время на Ленинградском фронте довольно популярна была песня «Голуби». Песня о том, как немецкий офицер убил мальчишку-голубевода. Ее слова имели глубокий душевный смысл, они, будто бы касались сердца, вызывая при этом слезы.

«Голуби вы сизокрылые улетайте в солнечную высь,

голуби мои любимые в небо голубое унеслись».

Вот и наступил день прощания с выезжающей батареей. На дороге выстроились тягачи с боевой техникой, а на грузовиках расположились бойцы – парни и девушки. И вдруг меня попросили: «Юра, возьми гитару и споем нашу любимую. Мы, провожающие – трое девчат, трое солдат и два офицера, стояли у дороги и вместе с дружным хором более сотни голосов запели, а под заключительный припев многие заплакали, ибо уезжая с одной войны на другую, в неизвестность, прощались навсегда.

Голуби мои любимые

Что же не летите больше ввысь?

Я и сейчас с комком в горле и с восхищением вспоминаю этот эпизод…

Зиночка. Ниночка.

В последние месяцы войны, наша радиолокационная станция была прикомандирована к штабу 83-й отдельной, дважды краснознаменной, Красносельской зенитно-артиллерийской бригады, располагающейся в землянках поселка Стрельна, Ленинградской области.

Надо отметить, что в штабе этой бригады наряду с мужчинами солдатами и офицерами, было довольно много девушек. Многие из них были одними из лучших представительниц Ленинградского студенчества, они занимали должность радисток, телефонисток, операторов и т.п. Почти все они в первый год блокады были призваны в местную противовоздушную оборону, а в 1942 г. большинство из них перешли добровольцами в войска Ленармии ПВО.

Наш коллектив станции кругового обзора особенно дружил с родственными нам специалистами – радистами штаба. В моей памяти сохранились хорошие воспоминания об этом коллективе, который возглавлял начальник радиостанции Николай Флоринский, а особенно, о его радистках – Зиночке Богоявленской и Ниночке Поздняковой.

Зиночка Богоявленская – бывшая студентка консерватории, она любила сесть за рояль в клубной землянке и по настроению импровизировть любимые мелодии, а также играть отрывки из классических произведений. Это ей я обязан своей последующей любовью, любовью к мировой классической музыке. Я постоянно посещал концерты в Ленинградской филармонии, именно на них и уходили все мои скупые студенческие стипендии. А вот ее подруга Ниночка Позднякова, бывшая студентка института связи, выделялась неброской красотой и скромностью, что выделяло ее среди многих штабных девчат и, что особенно, нравилось мне.

Нас сдружила музыка, когда я, сидя на порожках своей радиолокационной станции, аккомпанировал на гитаре, а подружки Зиночка и Ниночка пели вместе со мной любимые песни военных лет. Ниночка заметила мою к ней симпатию, и поэтому, иногда, любила надо мной, 19-тилетним юношей, «поиздеваться» (я чувствовал себя неловко из-за того, что они обе были на 3-4 года старше меня). Так, например, когда после такого импровизированного концерта мы вместе шли в столовую, где Ниночка садилась рядом, от чего у меня пропадал аппетит, и я и краснел, бледнел и прочее и все сразу…

В июле 1945 г. девчат торжественно демобилизовали, но так случилось по службе, что я даже не попрощался с ними.

В послевоенные годы я каждые десять лет со дня победы над фашистской армией приезжал на встречу, по приглашению совета ветеранов 83-й бригады. Впервые, на 30-тилетие, я встретил только Зиночку, но она меня не припомнила. А вот на следующий раз, мы, как обычно, проводили встречу в ресторане «Автово», неподалеку от музея нашей бригады, и здесь беседа проходила в привычной уже форме: «кем служил? кого помнишь?»… Когда дошла очередь до меня, я начал перечислять и показывать фотографии, и, прежде всего, рассказывать об однополчанах с радиостанции. Присутствующие отзывались на некоторые фамилии, и мы вспоминали что-то общее, но когда я рассказал о своей влюбленности в одну из радисток, Ниночку Позднякову, сидевшая напротив красивая седая женщина произнесла: «А Ниночка это я!» После этого начались объятия, поцелуи и воспоминания, о которых я потом покаялся перед ныне уже покойной женой.

Но уже на последующий юбилей мне староста нашей группы ветеранов сообщил: «Ниночки уже нет, ибо блокадники долго не живут».

Я всегда с благодарностью и любовью вспоминаю всех этих замечательных девчат, которые в тяжелый для Родины час, вынуждены были заниматься мужским делом – защитой Отчизны.

СТУДЕНТИ! ВАС ЗАПРОШУЮТЬ ДО ТВОРЧОСТІ:

Міністерство освіти і науки України спільно з ТОВ «О ДВА»

продовжує проведення Всеукраїнського соціального конкурсу «Мрії збуваються» для студентів і аспірантів вищих навчальних закладів України IIIIV рівнів акредитації. Конкурс триває з лютого по травень 2013 року в три: реєстраційний, всеукраїнське голосування на сайті, фінал. Для участі у конкурсі, який передбачає подання письмових робіт, учаснику необхідно до 30 квітня 2013 року заповнити реєстраційну форму та анкету на сайті проекту http://ideaxnescafe.com.ua та заявку на участь у конкурсі.

За результатами конкурсу визначатимуться переможці, які будуть запрошені до Києва на фінал, що відбудеться 28 травня ц.р. в форматі ТВ-передачі. Переможців у трьох номінаціях буде нагороджено грошовою премією в розмірі 100 000 грн. на реалізацію своєї мрії.

За інформаціями стосовно конкурсу звертайтеся за телефонами (044) 591-28-48, (044) 248-19-21.

Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта»

оголосило конкурс «Напиши листа вдячності ветерану». До участі в конкурсі запрошується молодь віком до 23-х років. Із положенням про конкурс знайомтеся тут

Додаток 1

до наказу № 205 від "2" квітня 2013 р.

ПОЛОЖЕННЯ

Про конкурс листів на тему «Напиши листа ветерану»

1. Загальні положення

ЗД УДППЗ «Укрпошта», з нагоди відзначення 68 річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, вшанування ветеранів ВВв, збереження пам'яті про захисників Вітчизни, формування у підростаючого покоління навичок до творчості й листування та, відповідно, популяризації ролі поштової служби в суспільному житті, підвищення її авторитету,

2. Умови участі у конкурсі

2.1. Конкурс листів на тему «Напиши листа ветерану» проводиться з 05 квітня 2013 р. по 05 травня 2013 р.

2.2. Вікова категорія учасників – молодь віком до 23 років.

2.3. Участь у конкурсі приймають усі індивідуальні роботи, виконані у довільній формі.

2.4. На зворотному боці конкурсної роботи необхідно зазначити:

– прізвище, ім'я, по батькові та вік автора листа;

– домашню адресу із зазначення поштового індексу;

– номер телефону.

2.5. Особисті відомості про учасників не розголошуються.

2.6. Конкурсні роботи надсилаються поштою на адресу: ЗД УДППЗ «Укрпошта», пр.Леніна 133, м.Запоріжжя, 69005. На конверті має бути позначка «Конкурс «Напиши листа ветерану».

2.7. Кінцевий термін відправлення конкурсних робіт – 05 травня 2013 року, що має підтвердити відбиток календарного штемпеля на конверті.

2.8. Роботи, надіслані після 05 травня 2013, не розглядаються.

2.9. Подані на конкурс роботи відправникам не повертаються. Роботи не рецензуються.

2.10. Подання роботи означає згоду автора на всі умови конкурсу. Скарги на організацію або результати конкурсу не розглядаються.

3. Порядок проведення конкурсу

3.1. Конкурс проводиться в такі терміни:

– 05 квітня 2013 р. по 05 травня 2013 р. – оголошення конкурсу та отримання робіт від учасників;

– до 08 травня 2013 р. – засідання журі конкурсу, та визначення авторів кращих робіт;

Бердянська міська організація «Партії Регіонів» спільно з Бердянською міською молодіжною громадською організацією «Молоді Регіони»

запрошують взяти участь у проекті «Запорізький край в роки війни», що проводиться в 2 етапи: підготовка та розміщення в газетах Бердянська статей про події, що мали місце на території міста та району в роки Великої Вітчизняної Війни; розміщення робіт, що пройшли в другий тур, в газеті Запорізької обласної організації партії «Регіон – експрес», а також увійдуть в збірник «Запорізький край в роки війни». Переможці другого етапу, що визначатимуться у номінаціях: «Не видумані розповіді про війну», «Цікавий, маловідомий факт», «Трагедія війни», будуть нагороджені грошовими преміями та призами.

Вимоги до написання статей: до 6 тис. знаків, фото подавати окремими файлами. За більше детальною інформацією звертайтеся до провідного фахівця з виховної роботи БДПУ Анетти Омельченко та до Дениса Соловйова (тел. +380 50 753 85 47).

БДПУ: «Третя спеціальність у докторантурі!»

Згідно з наказом міністрерства освіти і науки України «Про затвердження рішень атестаційної колегії від 28.03.2013 р.», Бердянський державний педагогічний університет розширив перелік наукових спеціальностей в докторантурі університету спеціальністю 13.00.02 – Теорія і методика навчання (фізика).

«МЕНІ ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ, ЯК ВИ ПРАЦЮЄТЕ…» –

ГОВОРИЛА СЬОГОДНІ, 9-ГО КВІТНЯ, РЕКТОР БДПУ ВІКТОРІЯ ЗАРВА кандидату педагогічних наук, доценту кафедри дошкільної освіти Ларисі Зайцевій, вручаючи їй чергову заслужену нагороду…

Нагорода – Грамота видавництва «Світич» та редакції журналу «Дошкільне виховання», як автору циклу занять «Властивості речовин» («Палітра педагога», №1), за перемогу в Конкурсі освітніх технологій – 2012, проведеному редакцією журналу МОН України «Дошкільне виховання» від імені його головного редактора – Ніни Андрусич. Саме такими викладачами гордяться студенти та весь колектив університету!

«УС»

На світлині: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти Лариса Зайцева під час та після вручення Грамоти

ТРИ ДИПЛОМИ

КАНДИДАТІВ НАУК ВРУЧИЛА ВИКЛАДАЧАМ

ФАКУЛЬТЕТУ ОСВІТНІХ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

РЕКТОР БДПУ ВІКТОРІЯ ЗАРВА

Вручення проходило сьогодні зранку в конференц-залі БДПУ на черговій вівторковій нараді (див. світлини). Найцікавіше те, що Ольга Коваленко, Ірина Смоліна та Лілія Павленко – викладачі однієї кафедри – комп`ютерних технологій в управлінні та навчанні. Здобувши наукові ступені кандидатів педагогічних наук із спеціальності «теорія та методика навчання (технічні дисципліни), молоді вчені зробили перші вагомі кроки до особистих наукових вершин! Вітаємо й ми Ольгу Сергіївну, Ірину Сергіївну та Лілію Василівну!!!

«УС»

Конференція «Queering Spaces / Queering Borders»

5 квітня 2013 року з 8-ї години ранку розпочала свою роботу конференція «Queering Spaces / Queering Borders», організована Університетом Північної Кароліни (США). У роботі конференції взяла участь Марта Варикаша, директорка Центру гендерних досліджень БДПУ, якій надали можливість виступити онлайн з презентацією «Homoerotic Subjectivity in Dairy of Vitold Gombrovych».

Марта Варикаша ділиться враженнями:

«Я вважаю, що, з одного боку, це була прекрасна нагода обмінятися досвідом з американськими вченими щодо квір-досліджень, які в Україні важко назвати популярними через існуючу гомофобію та соматофобію загалом. Було надзвичайно цікаво послухати доповіді про квір орієнталізм у рубайат Омара Хайяма, які увійшли в європейську культуру завдяки перекладам англійського поета і літературознавця Едварда Фітцджеральда (Sharon Kelly); чи дізнатися більше про творчість англійського модерніста Едварда Форстер, цікавого як з позиції квір-досліджень через нетрадиційну сексуальну орієнтацію, так і з позиції постколоніальних студій, адже, як відомо, він був закоханий в Індію (Alexander Hubbard).

З другого боку, участь нашого університету в такій міжнародній конференції, – це, безсумнівно, важлива подія. Переглядаючи програму, я зрозуміла, що мені випала честь репрезентувати світові не лише наш університет чи країну, а слов’ян взагалі, адже серед учасників не було жодного дослідника зі Східної чи Центральної Європи, як, скажімо, Польща, Румунія чи Болгарія. Тож, несподівано я побачила для себе додаткове завдання – зацікавити слухачів у слов’янській літературі, не просто розкрити, а заінтригувати постаттю письменника, творчість якого я розглядала за допомогою психоаналізу, дискурс-аналізу та гендерного аналізу. І, я сподіваюсь, що цю сміливу задачу мені вдалось розв’язати протягом виступу».

«Університетське Слово»

ЧОТИРИ ДНІ ВИСОГО МИСТЕЦТВА

Ці перші квітневі чотири дні надовго залишаться в пам’яті кожного, хто протягом кількох годин насолоджувався різноманітністю концертних виступів університетських молодих митців. Як обіцяли афіші, першого дня в малій актовій залі 5-в корпусу БДПУ на лекції-концерті «Картинність у фортепіанній музиці» студенти спеціальності «Музичне мистецтво» кафедри мистецьких дисциплін та методик їх навчання (завідувач – Ірина Дубінець) радували любителів саме таких мелодій (концертмейстер – Максим Лук’янчиков) . А наступного – запрошували в чарівний світ мистецтва Сергія Рахманінова під час концерту «Поет музики», присвяченого 140-літтю з дня народження композитора (концертмейстер – Галина Гайнетдінова). Третього квітневого дня на сцені вже були учасники жіночого хору (керівник – Юрій Смаковський), ансамблю «Барвисті музики» (керівник – Павло Косенко), «Хуртовини» (керівник – Інна Пащенко)… Назва останнього концертного дня говорить сама за себе – «Вернісаж естрадної музики» (відповідальна – Ольга Матвеєва, а розмаїття пісень та їх виконавців було настільки різнобарвним, що насолодитися мали змогу всі…

«Університетське Слово»