Спасибо ВАМ за жизнь!

В траве, перемешанной с грязью, под одиноким старым деревом лежит молодой парень. Последний раз он всматривается в облачное небо, видит пролетающих мимо ворон. На его юное и выразительное лицо падают капли мелкого дождя. Он облизывает мокрые губы, ощущая свежесть и вкус воды падающей с неба.

В эти последние минуты своей жизни парень думает о матери, которая сидит в опустевшей избе в надежде увидеть своего сына живым и здоровым. Она неустанно шепчет молитвы, со всей нежностью и любовью матери обращаясь к Господу Богу и Деве-Марии, прося сохранить жизнь её ребёнку. Её старые, сморщенные руки перебирают белую ткань –

будущую сорочку сыну – а по щеке катится слеза страдания и боли. Сколько ещё ей ждать встречи, сколько жить в страхе и волнении? А губы все повторяют молитвы…

Её материнское сердце ощущает горькую потерю, но она, сжимая в руках ткань, продолжает работать иголкой и ниткой. Забыть бы на минутку, но никак… А сын лежит на сырой земле, вспоминая матери нежную улыбку, ее синие добрые глаза и бледные губы. Ему не забыть того прощального взгляда, когда она мужественно провожала его на войну, с которой он мог не вернуться… «О, мама, мне бы к тебе хоть на минутку, взять бы тебя за руку и отвести в сад, где цветёт сирень, где поёт соловей так красиво и душевно, а вокруг тишина и спокойствие… Мне бы в объятия твои, ведь нет места в мире надёжнее… мама…» – последний вздох…

А где-то в поле раздаётся пронзительный вопль мужчины. На его руках умирает лучший друг от вражеской пули. Плач переходит в крик! Глаза наполняются ненастью и злобой, желанием мстить за родную душу, с которой с детства, с самого начала своей жизни шел нога в ногу… И он, хватая автомат, стреляет по врагам, а потом падает на колени, его сердце пронзает пуля… «Прощай, мой друг…»

Свист ракет, взрывы бомб нарушили спокойную сельскую жизнь. Испуганная маленькая девочка всматривается в темноту, в неизвестность, в надежде, что из этой тьмы выйдет отец, брат… Они ведь тоже там! Они ведь её защищают! Чтобы жива была, чтобы смеялась, чтобы была счастливой! «А мы на речку пойдём. Всей семьёй: я, ты, мама и брат. Вот война закончится, и мы пойдём» – пообещал однажды папа. «Обещал папочка, значит так и будет» – улыбнулась сквозь слёзы девочка.

…Яркие лучи солнца ласково прикасаются к моему лицу. Я шагаю по ровно выложенной плитке, весело подпрыгиваю, наслаждаюсь прекрасным безоблачным днём, вдыхаю на полную грудь свежий воздух. В ушах играет любимая музыка, я чувствую лёгкость и свободу. Я живу! Живу в мирное время! Пробегаю мимо лавочки, на которой сидит пожилой человек, ветеран войны. Замедляю шаг и: «Спасибо тебе, дедушка… Спасибо, что ты боролся за нас, на нашу жизнь. Ты не жалел ни сил своих, ни здоровье, себя ты не жалел… Спасибо, матеря! Вы молитвами оберегали от невзгод своих сыновей… Спасибо вам за то, что у нас есть будущее, у нас есть самое ценное – жизнь! Спасибо за синее небо над нашими головами, за улыбки на наших лицах, за наш покой… Спасибо вам за отвагу, за ваше самопожертвование! Человеческое вам Спасибо!».

Кристина Корінець,

кореспондент «УС»

«Ати-бати» – йшли студенти розважати…

Мужність, сила, войовничість – цими словами можна охарактеризувати День захисника Вітчизни. «Чоловіче свято» веселим концертом пронеслося по Бердянському державному педагогічному університеті. В актовій залі головного корпусу талановиті та обдаровані студенти розважали глядацьке око своїми танцями та піснями. Вокальний ансамбль «Шанс» демонстрував силу та красу голосу, який громовим ехо пролунав у серцях присутніх. Гучними оплесками була «підхвачена» пісня в виконанні ансамблю «Золотий гомін». Голосисті дівчата та баяніст підготували для цього свята спокійні та розважливі слова. Студенти-хореографи з композицією «Ати-бати» заряджали аудиторію позитивним та запальним танцем. Військова форма додала їм солідного, довершеного виду, а виразні рухи заохочували до веселих пританцьовок. «Козацькому роду нема переводу» – запевняє нас через словесно-музичну творчість Народний фольклорний ансамбль «Хуртовина». Їх голоси звучать бадьоро, щиро, непохитно, відносячи нас до далеких дідівських часів.

Народний стиль цього дня став доречним гостем. Ансамбль народного танцю «Калина» лише посилив дух свята. Дівчата в кольорових платтях та хлопці зі шпагами влаштували справжні танцювальні бої, від яких скрипіла підлога та тремтіли стіни актової зали. Ото такі дива виробляють наші студенти! На свято Дня захисника Вітчизни завітали й ветерани війни. А О. Комаров, Д. Шилько, І. Зубрицький, М. Філімонов, О. Хоменко знайшли зворушливі та правильні слова для привітання.

Ми вдячні тим, хто захищає честь нашої країни! Ми вдячні за наше світле майбутнє!

Кристина Корінець,

кореспондент газети «Університетське Слово»

БЛОГЕР ИЛИ ЖУРНАЛИСТ?

Много стало происходить с развитием прогресса. Новые технические приборы, термины, описывающие их, и профессии которые чинят или производят данную продукцию. Что то стало уходить в историю, а что-то конкурировать с уже существующим. С появлением компьютера в 20 веке стали появляться программисты, а с возникновением интернета – хакеры и юзеры. Это все разнообразило лексикон любого языка. Блогер одно из таких слов. Блогер – это человек, которые пишет в интернете обо всем, что его интересует или беспокоит,  выражает свои мысли и размышления. Он выполняет практически всю работу журналиста. И тут следует задать вопрос: зачем нанимать специально обученных людей и платить им за это деньги, если какой-нибудь Коля Василенко из села Новая Каховка может рассказать о проблемах на дорогах или Татьяна Анатольевна из города Миусинск может рассказать о проблемах с электричеством? И эти истории могут быть достойны национальной газеты, но они сделают это совершенно бесплатно.

Блогер или журналист? Заменит ли новая профессия старую, как парикмахер цирюльника? Давайте над этим подумаем: есть разные ситуации, которые журналист так или иначе выразит с разных точек зрения, так как их учат быть беспристрастными к ситуациям. Даже если 12-ти летний мальчик изнасиловал свою младшую сестру, о чем недавно сообщалось в СМИ, профессионал должен описать всю ситуацию и выяснить что именно толкнуло его на этот поступок, то что у него мать и бабушка были наркоманками и алкоголичками и он был предоставлен сам себе или то что он неоднократно подвергался насилию в семье? Журналист представит человечность в этом ребенке, что бы общество определило для себя как к нему относиться, а блогер просто на просто бы раздул из этого ужасную трагедию без каких-либо подробностей.

Но с другой стороны, блогер – это глас народа, а журналиста считают четвертой властью. В принципе, журналист – это человек, но при определенных ситуациях общество так не считает. И в этом случаи болгером быть лучше.

Журналист должен быть объективным, а блогер может писать все что ему взбредет в голову, у него не редактора и ему не нужно фильтровать свое письмо цензурой, ведь его не оштрафуют и не уволят с работы, он не получает за это деньги. У журналиста немного больше полномочий в том, что он может быть на некоторых встречах, на которые работников других профессий не пустят. И тем самым профессия журналист немного важнее, ведь кто знает, какую информацию они могут добыть за закрытыми дверями?

Если честно, то я думала, что во время написания этой заметки я разберусь в проблеме. Но я не смогла. Если на ринг вывести журналиста и болгера и взвесить все «за» и «против» то на данном этапе развития у них равные шансы на выживания. Но зачем писать бесплатно, если можно получить за это деньги?

Дарья Калюжная,

студентка-журналистка 1 курса БГПУ

США – УКРАЇНА: ЗУСТРІЧ В ОН-ЛАЙН

Не дивлячись на деякі початкові технічні незручності, міжнародна американсько-українська он-лайн зустріч все ж таки відбулася. Близько двох годин у конференц-залі БДПУ тривала жвава дискусія між ученими зі Стетсонського та Бердянського державного педагогічного університету. Навчальні заклади обмінювалися своїм досвідом з досить актуальної, як виявилося не тільки в Україні, але й у США, проблеми: труднощі, з якими стикаються молоді спеціалісти-філологи, випускники педагогічних вишів, коли починають працювати в школі. З ініціативою проведення такого заходу виступив. американський професор Майкл Деннер, який очолює програму Російських Студій в університеті США, а також видає журнал, присвячений творчій спадщини Льва Толстого.

Під час обговорення виникало безліч питань. Виявилося, що в обох країнах є спільні риси. Наприклад, в США близько 80 % вчителів – жінки. Багато студентів йдуть стопами батьків і здобувають таку ж професію… Дискусію на тему «Особливості шкільної освіти в Україні» провела доцент кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури ІФСК БДПУ Ірина Співак. Ця тема дуже зацікавила наших американських колег. Завдяки модератору он-лайн-зустрічі Ганні Табаковій все було представлено на високому рівні. Технічну підтримку забезпечили спеціалісти з факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій БДПУ.

Вікторія Лутчак,

кореспондент газети БДПУ «Університетське Слово»

ГОСТІ КАФЕДРИ – «ШКІЛЬНІ ГАЗЕТЯРІ»

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива, як їх почує.

Тарас Шевченко

Напередодні шевченківських свят викладачі та студенти кафедри соціальних комунікацій запросили до себе в гості учнів 5-Б класу загальноосвітньої школи № 2 (директор – Н. О. Вороновська), які є членами гуртка «Шкільна газета». Майбутні журналісти із цікавістю поспілкувалися з тими, хто навчає секретам професії. Дівчата та хлопці захоплено сприйняли ініціативу кафедри – записати вірші Тараса Шевченка у радіостудії. Ольга Назаренко, Ольга Білоконь, Ганна Капустіна, Давид Якубишен, Владислав Вихрицький, Данило Пінчук, Маріам Пономаренко зробили свій внесок до рубрики «Книжкова полиця» студентського радіо «Бумеранг». Вірші Кобзаря у виконанні школярів почуємо на початку березня, коли все свідоме українство вшановуватиме пам'ять великого митця.

Згадуючи, як блищали дитячі очі, як схвильовано слухали вони свій голос після запису, як пишалися тим, що їм вдалося спробувати себе в ролі дикторів, віриш у наступність поколінь, талановиту молодь і важливість нашої професії.

Особлива подяка керівнику гуртка – заступнику директора з навчально-виховної роботи Л. М. Момотюк, яка піклується про творче зростання своїх вихованців.

Юлія Мельнікова,

завідувач кафедри соціальних комунікацій ІФСК БДПУ

Je t’aime, melancolie

В однокомнатной квартире царила пустота, дождь за окном играл свой ноктюрн. Сквозь шторы показалась вспышка молнии, она на мгновение осветила мрачную пыльную комнату. В замке повернулся ключ. Послышался грохот, ударяющейся об стену, входной двери. В квартиру вошла она. О, эта ее «фирменная» отцовская походка (до сих пор смеюсь с нее), но в последние дни она будто бы изменилась (если присмотреться, можно заметить легкую дрожь в ее шагах).

Девушка перешагнула порог и вошла. Одинокая, тощая, с бледным лицом и измученными глазами. Она была хороша собой, когда-то… Еще совсем недавно на ней было наипрекраснейшее в мире украшение – ее улыбка. Казалось, ничто не может украсть ее. Голубые глаза всегда источали счастье и добро, но уже несколько недель, как они «мертвы». Теперь этой леди нравится «украшать» себя кое-чем иным. Ее шрамы и ссадины – это целая история, напоминающая о попытках заглушить боль раненой, неизлечимой души.

Барышня прошла по темному, пустому коридору сразу на кухню, не включая свет и даже не смотря на себя в зеркало. Просто так? Не хотела? Не была ли это очередная попытка убежать от самой себя? Зажгла плиту, «поставила» чайник, села за стол лицом к окну и начала вглядываться в глубокую ночную бесконечность.

У нее в голове столько вопросов… Порой она даже сомневалась, что хочет знать на них ответы. Недаром говорят: «Меньше знаешь – крепче спишь».

Спустя несколько минут она направилась в комнату, неся в руках чашечку ее любимого зеленого чая.

У правой стены, на полке, стояли духи – подарок от любимого. Прошло уже много времени, но она так и не смогла забыть его нежный взгляд, который предназначался другой, поцелуи, подаренные не ей, слова, прикосновения, обещания…

Досадно, глупо, и, в то же время, непонятно! Что глупее: искреннее доверие к любимому или непонятная игра с чувствами человека, который открылся тебе и тем самым сделал себя беззащитным и уязвимым? И ведь обиднее даже не то, когда этот сценарий рождается по злому умыслу, а наоборот, когда оба человека не желали друг другу ничего плохого. Это по-настоящему больно, потому что муки испытывают оба. А может это просто иллюзия? И на самом деле нет никакой любви? А нет любви – нет страданий?

Девушка присела в единственное в комнате кресло, поставила чай на рядом стоящий журнальный столик, открыла флакон с духами, вдохнула их аромат и побрызгала ими на свою исхудавшую, но все еще грациозную шею. Казалось, это – не просто запах, а воспоминания, в нем и совместные прогулки, и ночные разговоры. Но вместе с приятной болью ностальгии в голову пришли и мысли о том, как все резко оборвалось. Была ли это фальшь? Или если бы не та – «другая», то все сложилось бы иначе? А если нет? И уже не больно вспоминать. Было больно. А сейчас уже нет. Уже все равно. Пустота. Лишь несколько слов из песни «крутятся» в голове: «Просто мое сердце больше не хочет биться. И я хочу исчезнуть, когда вечером солнце садится»

День уже давно «попрощался» с ней, наступила ночь, за окном все еще шел дождь, а в квартире было по-прежнему, пусто, тихо и одиноко.

Лиза Башмак,

студентка 14 группы Института филологии и социальных коммуникаций

ФІЛОСОФСЬКА ОСНОВА ПРОФЕСІЇ ВЧИТЕЛЯ

Із методичного семінару педагогічної майстерності для молодих викладачів

Вислів відомого українського майстра педагогічної справи Василя Сухомлинського «Учитель готується до хорошого уроку все життя… Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла» став лейтмотивом другого семінару педагогічної майстерності для молодих викладачів, що відбулося 20 лютого 2013 року в конференц-залі Бердянського державного педагогічного університету.

Проблематику цього засідання – лекція, методика її підготовки та проведення, вимоги до лектора – обумовили результати анкетування учасників попереднього засідання. До початку семінару молоді викладачі мали змогу познайомитися з підбіркою літератури із зазначеної теми, яку підготували працівники бібліотеки університету на чолі із завідувачем Світланою Білоконь.

Вітаючи учасників семінару, перший проректор університету, кандидат філософських наук, доцент Володимир Федорик зазначив, що зміни, які відбуваються в сучасній системі освіти, ставлять перед педагогами завдання постійного підвищення професійної майстерності.

На початку роботи семінару його голова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки Ольга Гуренко ознайомила присутніх з результатами анкетування, що проходило на попередньому засіданні: у більшості респондентів існують різні проблеми під час викладання навчальних дисциплін; у більшості молодих викладачів переважає репродуктивний стиль викладання…

Звичайно, що такі труднощі поступово зникнуть у процесі професійної діяльності з набуттям власного педагогічного досвіду. Яскравим прикладом цього були виступи на семінарі досвідчених викладачів БДПУ.

Афоризмами, притчами, крилатими виразами, цитатами відомих філософів та педагогів минулих часів та сучасності був пересипаний виступ кандидата педагогічних наук, доцента кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Сергія Немченка. Постійно звертаючись до власного викладацького досвіду, Сергій Геннадійович розкрив сутність лекції як методологічної й організаційної основи для всіх навчальних занять, зокрема й самостійних; структуру академічної лекції; види лекцій, розповсюджені у практиці вищої школи (лекція-бесіда, лекція-дискусія, лекція з розбором конкретних ситуацій, лекція із застосуванням техніки зворотного зв’язку та інші).

Із лекцією «Інноваційні підходи до підготовки й читання лекції» виступила кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної освіти Олена Кривильова. Вона ознайомила учасників семінару з технологіями групового навчання, формування творчої особистості студента, розвивального навчання, створення проектів, створення ситуації успіху. Родзинкою виступу була безпосередня організація групової діяльності всіх присутніх. Під час виконання запропонованих завдань панувала атмосфера невимушеної, активної, спільної творчої роботи. Виступаючи, лідери груп вільно представляли напрацьовані матеріали. До обговорення порушених проблем долучилися й досвідчені викладачі. Їх ідеї висвітлила у своєму виступі голова методичної ради університету, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання фізико-математичних дисциплін та інформаційних технологій у навчанні Наталя Сосницька.

Наскрізною ідеєю виступу кандидата педагогічних наук, доцента кафедри соціальної педагогіки Сергія Улюкаєва «Сучасні вимоги до лектора» було наступне: педагогічна майстерність, зокрема майстерність читання лекції, удосконалюється в міру накопичення досвіду та розширення педагогічних знань, педагогічної освіти.

Педагогічна майстерність – це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечує високу організацію педагогічного процесу. Вона характеризується високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених вмінь, і, звичайно, суть його – в особистості викладача, його позиції, здатності керувати діяльністю на високому рівні. Велике значення у цьому контексті має володіння викладачем педагогічною технікою.

Володіння цією технікою, як зазначив у своєму виступі «Педагогічна техніка викладача ВНЗ» кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Олександр Голік, відзначається вмінням перетворювати на апарат педагогічного впливу свої емоції, голос (тон, сила, інтонація, жести, міміку). Вміння керувати своїм психічним станом, педагогічно активно і емоційно відкрито виявляти своє ставлення до предмета і студентів є однією з ознак технологічної культури, викладача.

Професійна майстерність вчителя визначається ступенем самореалізації в професії. Вона є своєрідним підсумком розвитку людини, досягненням нею повноти професійної якості. Педагогічна майстерність починається із зосередження зусиль зі створення людиною себе, своєї індивідуальності, тому рух до майстерності завжди має професійно-виховний характер. Виховуючи себе, педагог прагне досягти вершин в оволодінні основними вимогами, які висуває перед ним обрана професія і час: професійні знання з навчальної дисципліни; гуманність; соціальна активність; інтелігентність; здатність до спілкування, ведення діалогу; позитивна емоційна налаштованість; мовленнєва культура; інноваційний стиль науково-педагогічного мислення; потреба у підвищенні знань, самоосвіті.

Ольга Гуренко,

голова семінару, кандидат педагогічних наук, доцент

ДЕСЯТИЛІТНЯ БАГАТОГОЛОСА «МОВЛЯНОЧКА»

Уже десятий рік поспіль у Бердянську о цій порі проходить справжнє свято національних культур – «Мовляночка», що народилася в стінах школи № 15 та стала продовженням фестивалю «Планета мов». І до сьогодні підтримує традиції дружби, співпраці та злагоди. Цього року навіть планується відкриття її музею, куди вже почали збирати майбутні експонати.

На фестивалі завжди переповнена зала, бо кожний сюди приходить, щоб насолодитися чудовою «живою» музикою та піснями, що линуть зі сцени багатьма мовами…. І цьогоріч традиційно зібрав усіх центр культури та мистецтв «Нафтохімік» під патронатом головного організатора свята – Бердянської гімназії № 3 «Сузір’я» за активної підтримки головного спеціаліста відділу організаційної роботи та внутрішньої політики виконкому міської ради Ігоря Зубрицького.

Спочатку пройшла прем’єра гімну «Мовляночки», що ще раз підкреслило особливість події (виконавець – Ігор Денега разом з учнями гімназії № 3). Потім були: «Гопак» – від зразкового ансамблю «Азовські козачата» (керівник – Віталій Чекан), грецький народний танок «Сертаки» у виконанні «Вікторі Денс», цікаві виступи Єлизавети Мозохіної, Михайла Кисельова, маленьких артистів зі школи № 1, Єлизавети Яворської, Олександри Мачильської, учасниці ансамблю «Барвисті музики» з БДПУ Катерини Марченко, солістки болгарського фольклорного об’єднання «Родолюбіє» Вікторії Лутчак (студентки БДПУ). А студенти університету – учасники клубу «Ізвор» – втішили всіх болгарським народним «Хоро…

На завершення свята виступив директор ЦКіМ «Нафтохімік» Микола Шостак, який не тільки привітав присутніх із святом, але й порадував кожного майстерністю сольного співу. Представники всіх національних об’єднань Бердянська також привітали різними мовами директора гімназії № 3 «Сузір’я» Оксану Кривунь, передавши до музею «Мовляночки» майбутні експонати, побажали «Мовляночці» подальших успіхів та процвітання!

Вікторія Лутчак,

кореспондент газети «Університетське Слово»

На фото Лариси Савченко та Світлани Корнієнко: кілька моментів із ювілейної «Мовляночки»

ПАХОЩІ ЛЮТНЕВОЇ «КОНВАЛІї»

…Уже втретє саме 21 лютого, в Міжнародний день рідної мови, кафедра філологічних дисциплін Інституту філології БДПУ влаштовує студентам і викладачам університету справжнє свято поезії! Для тих, хто вже випробував себе в творчості і для справжніх цінителів віршованого слова. Головним героєм свята, безперечно, став черговий випуск студентського літературного альманаху «Конвалія», на сторінках якого молоді поети та прозаїки випробовують свої творчі сили. Більше 50-и студентів з різних інститутів та факультетів вмістили свої твори в третьому випуску альманаху.

Молоді творчі дарування вітали завідувач кафедри, кандидат філологічних наук, доцент Мрія Греб та голова Бердянського літературного об`єднання «Парус», поетеса Раїса Чабан.

Вірші юних поетів вражають щирістю, добротою, любов'ю до людей, нашого краю, його природи, світу. Головна риса творів – не відпрацьована майстерність, а чистота та відкритість душ авторів. А відверта розмова з захопленою молоддю нікого не зможе залишити байдужим. Кожний автор – це ціла епоха, цілий світ. Когось приваблюють картини природи, хтось передає у своїх рядках бурю пристрастей, почуттів. Хтось філософствує, хтось говорить про дружбу, кохання. Свої вірші майстерно декламували: Ганна Пашніна, Ксенія Шевченко, Валентин Бондарчук, Євген Чернишов, Руслан Меджидов, Єгор Абрашкін, Юлія Караянова, Володимир Жаров, Ольга Шунькіна, Ірина Колісниченко, Анастасія Щербакова, Світлана Шиян, Володимир Лисенко, Максим Тюхта, Вікторія Шлег та інші.

…Звучала чудова музика, лунали пісні у виконанні ансамблю народної пісні «Золотий гомін» (керівник – Олена Бузова), а зала наповнювалась бурхливими оваціями…

…Не один молодий автор, тримаючи в руках лютневу «Конвалію», тішився своїм першим друкованим доробком. І ми тішимося разом з ними, бажаючи долати нові творчі вершини…

«Університетське Слово»

На світлинах Олександра Степаненка: презентаційні моменти третього випуску «Конвалії».

Науковий доробок кафедри соціальної педагогіки

У січні 2013 року кафедра соціальної педагогіки Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти видала колективну монографію «Професійна підготовка соціального педагога: теоретико-практичний контекст» за загальною редакцією кандидата педагогічних наук, доцента Ольги Гуренко.

Монографія є результатом роботи викладачів кафедри соціальної педагогіки над комплексною темою «Системний підхід до професійного і особистісного становлення майбутнього соціального педагога в умовах вищого навчального закладу».

У виданні висвітлено особливості професійної підготовки соціального педагога з огляду на сучасні освітні парадигми та соціокультурні умови, розглянуто актуальні проблеми соціально-педагогічної діяльності та шляхи їх розв’язання.

Матеріали монографії можуть стати в нагоді викладачам вищих педагогічних навчальних закладів, магістрантам, студентам та практичним працівникам соціально-педагогічної сфери.

Ольга Величко,

асистент кафедри

соціальної педагогіки ІСПКО

МОЛОДІ ВИКЛАДАЧІ ОТРИМАЛИ БЕЗЦІННИЙ ДОСВІД

У конференц-залі БДПУ 20 лютого пройшло друге заняття школи молодих викладачів, у якому взяли активну участь понад 30 викладачів та аспірантів БДПУ з невеликим педагогічним стажем. Цього разу його тема –«Цілісний науково-педагогічний процес у вищий школі» – розглядалася під кутом проблематики підготовки та проведення лекцій.

У вітальному слові перший проректор БДПУ кандидат філософських наук Володимир Федорик підкреслив, що одна із конкурентних переваг БДПУ – якість освіти.

– Тому підвищення саме якості освіти й надалі – це стратегічне завдання, від виконання якого залежить доля університету і ваша подальша кар’єра, – зауважив Володимир Михайлович, – тому такі заняття для молодих викладачів мають дуже велике значення.

Анкетування на першому з таких занять продемонструвало існування вузлових проблем, характерних для молодих викладачів: пошук мотивації, невміння знайти контакт з аудиторією, репродуктивний стиль викладання, відсутність знань останніх педагогічних інновацій або їх слабке використання.

Це внесло певні корективи у план роботи школи і зумовило тему другого заняття. Його у легкій, невимушеній, афористичній, а, іноді, і артистичній манері провели досвідчені викладачі БДПУ: кандидати педагогічних наук, доценти кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Сергій Геннадійович Немченко та Олександр Борисович Голік, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної освіти Олена Анатоліївна Кривільова та кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної психології Сергій Гірєєвич Улюкаєв. Виступ кожного з них схвалювався оплесками слухачів, котрі мали можливість не тільки вислухати змістовні доповіді й отримати корисні поради, а й виконати кілька практичних завдань та вправ, висловити свої думки та поділитись власним досвідом.

Майже тригодинне спілкування між колегами пролетіло дуже швидко і залишило по собі корисні і, головне, позитивні враження.

Сергій Білоусов

Фото Артема Лигіна

Здоровим бути вигідно!

Свого часу відомий російський публіцист та письменник Микола Чернишевський сказав: «Здоров'я ніколи не може втратити своєї ціни в очах людини, тому що і в достатку, і в розкоші погано жити без здоров'я». Ці слова вже друге століття не втрачають своєї актуальності та істинності. Яку б посаду ми не займали, скільки б коштів не мали – здоров’я залишиться першим та найголовнішим компонентом нашого життя. Уявімо собі заможного чоловіка з купою «зелених» у Швейцарському банку та усіма важливими для людини благами. У нього є гроші і, здається, є все, чого душа побажає: автомобілі різних марок та кольорів, величезний будинок у центрі міста та дача, біля якої ростуть ароматні квіти. Але чолов’яга забув про одну річ – здоров’я. Він ігнорує біль у грудях та голові, спираючись на втому та розумове навантаження, не відвідує лікаря та взагалі взяв собі за моду виражатися доволі нерозважливо: «Поболить та пройде». А тепер уявіть наступну картину: чоловік виявився не на жарт хворим і жодні гроші вже не врятують його життя… Такий опис можна застосувати і до малозабезпеченої людини, адже всі ми звикли відкладати власний фізичний, психологічний та духовний стан у далекий, темний ящик, до якого втрачений ключ. Чому ми так часто, розуміючи важливість здоров’я, накладаємо на нього табу? Чому нехтуємо повноцінним, щасливим життям?

Для того, щоб бути здоровим, потрібно дуже мало: фізичні вправи, правильне харчування та відмова від шкідливих звичок. Займатися фізкультурою ми починаємо ще в школі, технікумі та університеті, а далі вже самі вирішуємо продовжувати надавати організмові навантаження чи ні. Особисто я по натурі своїй людина не спортивна. Це не зовсім моє заняття, так як мені не вистачає терпіння займатися вправами, грати в м'яч, або висіти на перекладині. Я усвідомлюю, що моє ставлення до здоров'я не найкраще. Часто мені не вистачає часу, але переважно бажання. Простіше сидіти і думати «завтра, все завтра», але це завтра не настає ніколи. Проте це не означає, що я не люблю рух. Рух – це життя. Саме тому я частенько надаю перевагу прогулянкам біля моря, або «мандрую» містом у пошуках пригод. Я поважаю спорт, фізичну культуру і захоплююся людьми, які виявляють до цих занять стільки сили волі та щирої зацікавленості. Приємним фактом залишається те, що про важливість фізичної культури не тільки говорять, але й співають. Наприклад, російська група А-Студіо спільно з Леонідом Руденком виконали пісню «Ранкова гімнастика», яка присвячується саме фізичному здоров’ю. Весела пісня та позитивний кліп налаштовують на потрібний лад, підсилюють бажання відкрити в собі талант справжнього цінителя спортивного світу.

Одна з головних складових нашого здоров’я – правильне харчування, адже саме від їжі залежить внутрішній стан людського самовідчуття. Існує думка, що корисна їжа коштує не дешево, але насправді це лише міф. Кожен з нас може дозволити собі декілька соковитих яблук в тиждень, стебло броколі, яке містить більше 90% добової дози вітаміну К і майже 100% добової норми вітаміну С. Доречним на вашому столі стане гранатовий сік, яйця, лосось, квасоля, а також корисний та смачний йогурт. Найкращі народні ліки проти застуди – часник, але мало хто зловживає цією гострою рослиною. Англійська приказка каже: «Снідати треба як королю, обідати як лорду, вечеряти як жебраку»… Я не впевнена, що королівська родина Великобританії відмовляє собі у чудовій вечері, а ось сказати це про людей середнього класу, думаю, можна. Наприклад, відомі зірки Голівуду, такі як Анжеліна Джолі, Шерон Стоун, Демі Мур, Джулія Робертс та інші відмовляють собі у багатьох смачних «спокусах» заради краси та гарного самовідчуття. Жінки задовольняються овочами, фруктами, рибою та супом і, звичайно, з небезпекою споглядають на «дієтичний годинник». Якби я мала змогу зустрітися з однією з цих жіночок, то неодмінно порадила скуштувати їм нашого українського, цілющого борщику.

Тема шкідливих звичок найбільш популярна серед молодих людей. Хлопці та дівчата з підліткових років «куштують» цигарки та алкогольні напої, дехто взагалі бавиться наркотиками. Стадія залежності перетворює подібні звички в хворобу, від якої важко знайти порятунку. Засмучує той факт, що Україна займає одне з перших місць у світі з алкоголізму та тютюнопаління. Одна дівчина зізнається: « Куріння не є для мене залежною звичкою, адже я можу не палити тиждень чи, навіть, два. Я палю не для заспокоєння нервів чи наявності депресії, а лише тому, що мені це подобається». Тисячі фільмів, відеороликів намагаються показати пагубні наслідки тих та інших звичок. У дитинстві я полюбляла дивитися радянський мультик «Ну, постривай!» і, чомусь, була впевнена, що вовк такий вередливий, нестриманий та не надто дружній з тих причин, що зловживає цигарками. Моїй дитячій логіці залишається лише позаздрити. Можливо, що жодна стаття, репортаж або лекція не здатні змінити позицію тих, хто не дбає про себе, але вона може змінити світогляд тих, хто твердо вирішив подолати свого ворога.

Кожна людина має свій рецепт гарного самовідчуття, міцного здоров’я. У мене він простий: менше негативних емоцій, сварок, більше спокою, щирих посмішок, а головне, пам’ятайте – здоровим бути вигідно!

Кристина Корінець,

кореспондент газети БДПУ «Університетське Слова»