Улітку 2020 року Університетом технологій, економіки і дизайну (м. Констанц, Німеччина) було організовано і проведено Дні Драматичної педагогіки 2020 (die Dramapädagogik Tage 2020 ONLINE). Запланований формат заходів до Днів Драматичної педагогіки передбачав заздалегідь записані лекції з онлайн-сесіями та прямі трансляції, онлайн-майстер-класи/вебінари. Такий формат заходів формував уявлення учасників про способи адаптації звичайної драми в освітніх закладах. Учасники (серед них і професорка кафедри української мови та славістики факультету філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університету Вікторія Загороднова) обговорювали проблеми інклюзії, а також те, як реагуючий характер прикладного театру дозволяє адаптуватися та знаходити нові шляхи для створення значущого досвіду інклюзивності під час пандемії COVID-19.
Вебінари за участі таких науковців, як Ніколи Абрахам, Еріки Пьяццолі, Манфреда Шеве, Мелані Філліпс, Сільвана Бейкер, Мауріціо Бертоліні, Єви Гексель, Наташі Янзен були надзвичайно цікавими й актуальним для сьогодення.
Психодраматургічна лінгвістика (короткий запис PDL, німецький еквівалент: Sprachpsychodramaturgie) – це підхід до вивчення та викладання іноземних мов. У PDL до людини звертаються в повному обсязі: у її чуттєвому (бачити, чути, відчувати), фізичному (міміка, жести, рух), емоційному, когнітивному, соціальному та духовному вимірах.
На вебінарі доктора Ніколи Абрахам говорили про підхід “Water Methodology”– це підхід, який використовувався педагогами протягом останніх двох академічних термінів, під час мінливого статусу глобальної пандемії в Великобританії, Південній Африці та Індії. Доктор Нікола Абрахам показала відповідність цього підходу сучасній практиці та звернула увагу, як поєднання театру з технологіями може допомогти розвивати наші ідеї, а не компрометувати їх. Цей вебінар був наповнений розповідями про сподівання та проекти, які реалізовувалися останні кілька місяців у громадах Великобританії, Південній Африці та Індії, щоб охопити тих, хто постраждав від COVID-19, та запропонувати творчі моменти, які продовжують втілювати основоположні принципи прикладного театру.
Еріка Пьяццолі нагадала про те, як понад десять років тому Келер та Мішра запропонували розширити основну конструкцію Лі Шульмана “Педагогічне знання змісту” (PCK), в основному, відому як “Технологія, педагогіка та знання змісту” (TPACK). На її думку, вони стверджували, що для освітян надзвичайно важливо засвоїти технологічні знання педагогічного змісту для розробки більш ефективних стратегій викладання. У 2020 році TPACK став важливим для всіх викладачів, особливо для тих, хто займається експериментальною драматичною роботою – не лише як викладання у віртуальному просторі, але також з урахуванням змісту роботи відповідно до реалій суспільства після COVID-19, де такі теми, як ізоляція, втрата та відбудова громади є “слоном у кімнаті”. У своїй доповіді Еріка Пьяццолі розглядає поняття стійкості на кожному рівні фреймворку TPACK. Учена показала як перформативне навчання мови може бути адаптоване до середовища в Інтернеті без шкоди “мистецтву викладання”, з особливою увагою до естетичного дистанціювання та захисту як важливих елементів знань педагогічного змісту в постпандемічному суспільстві, розглядаючи приклади як втіленої практики, так і дослідження.
Манфред Шеве посилався на свій досвід університетського професора в галузі німецької мови як іноземної. Він зазначав, що одне з його багатьох інших інтерв’ю привело до думки про Алісу Лагаай, яка займається питаннями взаємозв’язку перформативності та філософії у своїй дослідницькій роботі. А. Лагаай зазначає: “Бо будь-яка інтелектуальна подорож – це інтелектуальна подорож “втіленої людини”, з біографією, історією, багатим і багатовимірним досвідом … “(Lagaay & Seitz 2013: 31).Через кілька місяців після виходу на пенсію в 2019 році Манфред Шеве дістав коробки зі складу, які там зберігалися тривалий час. Його увагу привернули документи, листи, фотографії та примітки, саме вони підказали ідею спробувати насамперед згадати професійні роки в університетах. Блукаючи минулими роками, вчений відстежував шлях до перформативної літератури, і сподівається, що ці професійні біографічні моменти можуть стимулювати людей заохочувати естетичне самовиробництво на уроках іноземних мов та досягти особливої оцінки літератури (= лінгвістичне мистецтво).
Наташа Янзен Ульбріхт “Театральний експеримент чи експеримент у театрі?” (Ein Theater experiment oder ein Experiment im Theatre?) Парадигма дослідження із програмами для вивчення іноземних мов. На думку дослідниці, драма здатна розвивати допитливість, мотивацію та зробити цікавим тривале навчання, може бути продуктивним доповненням для курсів навчання іноземної мови. Одночасно процес вивчення тексту п’єси іноземною мовою може бути для учнів складним і викликати страх, паніку. Застосовуючи кодифіковані жести або рухи руками, коли один жест відповідає одному значенню, вчителі можуть здійснювати рухи, які супроводжують навчання мови, розуміння та запам’ятовування учнями інформації. Учителі в усьому світі стикаються з необхідністю залучення дітей, які мають дуже різні здібності. У цій ситуації використання кодифікованих жестів у класі для підтримки навчання мови може бути особливо корисним, вважає Наташа Янзен Ульбріхт. Дослідниця описує можливість інтеграції багатовимірного навчання за допомогою жестів та музики у викладання іноземних мов.
Такі кративні онлайн-сесії, прямі трансляції, онлайн-майстер-класи/вебінари виявилися корисними й пізнавальними.
Професор, доктор педагогічних наук
Вікторія Загороднова
