«Ми не успадкували світ від предків, а позичили його в борг у наших дітей», – переконана д-р Христина Ковшевич-Дурбак

 

Наше знайомство з пані Христиною Ковшевич-Дурбак відбулося під час її нещодавніх відвідин України, у рідному для неї Львові, куди прибула з освітянською благочинною місією. Американка українського походження, відома в дипломатичних, наукових, освітніх та культурних колах особистість, пані Христина Ковшевич-Дурбак – доктор, президент Міжнародної організації – «Ворлд інформейшн трансфер» (ВІТ), («Світова передача інформації»), яка має консультативний статус при ООН, президент Міжнародного фонду імені Катерини Ковшевич, засновник та видавець «Всесвітнього екологічного журналу», засновник Міжнародної конференції з питань охорони здоров’я та довкілля.

Попри усі регалії та статус, мене зустріла надзвичайно приємна, доброзичлива жінка, з якою, здавалося, знайома давно. Тож, наше спілкування з пані Христиною було невимушеним і дуже приязним. Вона розповідала мені про Міжнародну організацію «Світова передача інформації», знайомила мене із  свіжими числами «Всесвітнього екологічного журналу»,  присвяченими Міжнародним конференціям з питань здоров’я та охорони навколишнього середовища, які, зазвичай, відбуваються у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй, про підтримку талановитої студентської молоді у досягненні професійних перспектив, а також – про своє українське походження, відому родину Ковшевичів…

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з пані Христиною Ковшевич-Дурбак.

 Пані Христино, Міжнародна організація «Світова передача інформації» – «Ворлд інформейшн трансфер» (ВІТ), президентом якої Ви є, відома, насамперед, тим, що приділяє увагу питанням охорони довкілля та поширює екологічну освіту. Це саме ті питання, які сьогодні турбують світ. Розкажіть, будь ласка, детальніше про діяльність організації.

– Як Ви вже зауважили, наша організація «Ворлд інформейшн трансфер» (ВІТ) – «Світова передача інформації» має міжнародний статус і є некомерційна, неурядова організація, що входить у Виконавчу раду Конференції неурядових організацій, які, відповідно, мають загальний консультативний статус при ООН, і займається питаннями охорони навколишнього середовища та поширенням екологічної освіти. А заснована ВІТ офіційно (адже разом із однодумцями цими питаннями займалися й раніше) у 1987 році, після Чорнобильської катастрофи. Тоді виникла нагальна потреба надання світовим лідерам та громадськості точної і стимулюючої інформації не тільки про стан довкілля, але й наслідки для здоров’я людини. Наші завдання почали  з виданням «Всесвітнього  екологічного журналу», від 1987 року в пятьох мовах й проведення з 1992 року, у штаб-квартирі ООН, в Нью-Йорку, щорічної науково-практичної конференції з проблем здоров’я та довкілля також гуманітарну допомогу у районах, що потерпіли від екологічної деградації створює

– Настільки різнопланова та цікава діяльність ВІТ, що є спокуса дізнатись одразу і про все. Ось гортаю сторінки вашого видання, і розумію, наскільки глобально Ви приділяєте увагу екології. І це – не лише випуски, присвячені Міжнародним конференціям, але й тематичні, з детальним аналізом проблеми.

– Так, звичайно. Видання «Всесвітнього екологічного журналу» покликане не лише інформувати світову громадськість про щорічні Міжнародні науково-практичні конференції в ООН, але й розставити акценти, зосередити увагу на актуальності виступів, у яких провідні фахівці з питань екологічної медицини, з різних країн світу діляться своїми відкриттями і висновками, й обговорюють можливі рішення з керівниками державних установ, представниками ділових кіл та засобів масової інформації. Окрім цього, журнал присвячується найактуальнішим темам. До прикладу: «Ядерна енергія як інструмент сталого розвитку», «Оздоровлення лісів як фактор оздоровлення всієї планети», «Голод: природна чи рукотворна криза?», «Глобальна зміна клімату і дитяче здоров’я» тощо. І, звичайно, «Чорнобильська тема» завжди – у центрі уваги. Тема, до якої ми завжди повертаємося.

– Пані Христино, Ви обмовилися про гуманітарно-наукову місію «Ворлд інформейшн трансфер» (ВІТ). Розкажіть про цей важливий напрямок роботи організації.

– Організація була ініціатором та фундатором освітнього проекту «WIT’s CD-ROM project for Ukrainian Schools”. Ці програми сьогодні істотно розширені. ВІТ також створює й підтримує Центри з проблем здоров’я і навколишнього середовища, що поширюють у своїх регіонах відповідну науково-практичну інформацію, яка надходить  зі штаб-квартири у Нью-Йорку. Завдання таких Центрів – забезпечувати постійне спостереження за станом навколишнього середовища, виконувати дослідження, провадити науково-методичну роботу та ініціювати здійснення коректувальних програм.

Воістину мудрі слова: «Ми не успадкували світ від предків, а позичили його в борг у наших дітей». Так гласить кашмірське прислів’я. Цим девізом керуємося і ми у своїй діяльності.

– На початку нашої розмови Ви розповідали про підтримку обдарованої, талановитої молоді у досягненні професійних перспектив. Тож, розкажіть і про цей напрям Вашої роботи.

– Освіта дає нові знання. Знання дають нові можливості. Це – безперечно. Але часто молодим, для досягнення  мети, потрібна підтримка. Ось чому Фонд імені Катерини Ковшевич з 1999 року надає цю підтримку обдарованим, талановитим студентам – відмінникам навчання із малозабезпечених сімей в Україні та в інших частинах Східної Європи, Азії та Південної Америки. Ми зацікавлені у підтримці молодого покоління, створюючи талановитим студентам можливість успішно увійти в професійне життя. До слова, Фонд є некомерційною організацією.

Щоліта ми організовуємо дипломатичне стажування для особливо здібних у штаб-квартирі ООН, за напрямком: охорона довкілля та здоров’я. Слухачі, а це – невеликі групи молодих людей, представляють різні країни світу.

Фонд найбільше дає підтримку українській молоді, яка є відповідальною та патріотичною. Ось нещодавно ми проводили конкурс серед студентів на найкраще есе на тему: «Я – українець (українка)». Як приємно було читати ці щирі освідчення у любові до своєї України. Дуже приємно.  Представники фонду ККФ вибирають студентів з чотирьох районів – Львова, Києва, Кременчука і Бердянська.

– Пані Христино, Ви – американка з українською душею… Розкажіть про свою відому родину Ковшевичів. Адже недарма Ви продовжили родинну традицію підтримки освіти.

– О, про свою родину, її традиції можу розповісти багато. Скажу лише, що пишаюся своїми славними предками. У наступному році будемо святкувати 145-річчя з дня народження видатного українського науковця, дійсного члена Наукового Товариства ім. Шевченка та Богословського товариства у Львові, доктора Романа Ковшевича. Тут, у Львові, була наша родинна вілла, яку відібрали «совєти».

Взагалі, Історія роду Ковшевичів сягає 1543 року, одного із найстаріших українських міст – Ковшелів, розташованих на річці Уж, у 25 кілометрах від районного центру Поліське (колись – Хабне) Київської області. Місто Хабне засноване у 1415 році, а в 1499 році було подаровано польським королем Яном Ольбрахтом його наміснику – Повлозову, який потім передав його своїй дочці. Після знесення кріпацтва, у 1861 році, родина Ковшевичів заснувала початкову школу для дітей в Ковшелівках. На родовому гербі нашої родини зображено кубок у вигляді ковша. Відтоді минуло стільки часу, але традиція підтримки освіти для молоді існувала й існує у різних формах. Адже до створення Фонду, названого в честь моєї матері – Катерини, підтримку талановитій молоді надавала особисто.

– Дивлюсь на Вас, і думаю, як такій тендітній жінці вдається виконувати стільки відповідальних місій, розширювати географічні простори і час, і при цьому, залишатися чарівною, жіночною, дуже вродливою? Поділіться своїми секретами.

– Ніяких особливих секретів. Потрібно любити працю  і допомагати другим –мої родичі все допомагали другим навіть в дуже тяжких умовах. Жити наповнено, натхненно і небайдуже…

         – Ось така вона, наша сьогоднішня співрозмовниця – д-р Христина Ковшевич-Дурбак!

                                                           Михайлина Винницька, журналіст