З нагоди 80-річного ювілею професора Чулкової Людмили Опанасівни
20 липня 2017 року – це справді знакова дата для Бердянського державного педагогічного університету. У цей день святкує свій 80-річний ювілей доктор педагогічних наук, професор кафедри іноземних мов і методики викладання факультету філології та соціальних комунікацій БДПУ Чулкова Людмила Опанасівна.
Кажуть, що ювілей – можливість озирнутися назад і згадати усі здобутки й перемоги. Тому і ми сьогодні хочемо долучитися до сердечних вітань Людмилі Опанасівні та пригадати її життєвий та професійний шлях, який так тісно переплетений із життям нашого університету.
Формування людини як особистості починається у дитинстві, у батьківському домі, в оточенні найрідніших та найближчих людей. Родина Людмили Опанасівни походить із Волгоградської області, з мальовничого селища Солодча. Першими вчителями маленької Людмили стали саме батьки – Ганна Матвіївна, яка передала дочці власну витримку і терпіння, уміння гідно виходити з будь-якої ситуації, і Опанас Іванович, від якого вона успадкувала шляхетність і витонченість справжнього поляка. Загалом родина мала п'ятеро дітей, але незважаючи на складні часи, їх дитинство було спокійним та щасливим. Батьки намагались дати кожній дитині найкраще, виховати в них щирість та людяність, а ще мали заповітну мрію, аби колись Людмила стала вчителькою. Тож сьогодні професор Людмила Опанасівна завдячує особистими і професійними здобутками саме родині, яка дала віру в себе та підтримувала у важкі часи.
Шкільні роки були сповнені численними подіями. Людмила Опанасівна завжди була активною в житті класу і школи, успішною спортсменкою, працелюбною, наполегливою та мала неабиякі організаторські здібності. Беручи участь у комсомольській організації та спортивній секції, все ж найбільшим захопленням стала німецька мова, любов до якої з’явилася саме у школі та не згасла і дотепер. Власне початок свого професійного розвитку Людмила Опанасівна пов’язала з Харковом, де вступила до університету імені М. Каразіна і з часом отримала кваліфікацію вчителя німецької мови.
В університетські роки відбулася й найважливіша зустріч – з майбутнім чоловіком Олексієм Івановичем. Студентська романтика стала першим кроком до щасливого подружнього життя, а Людмила та Олексій стали взірцем для своїх дітей і зберегли почуття один до одного крізь роки. Важко переоцінити, наскільки важливо мати поруч із собою опору та підтримку. Олексій Іванович – люблячий, вишуканий та усміхнений – завжди поряд, готовий щомиті вислухати, порадити і підтримати.
Наступним пунктом призначення стало місто Архангельськ, куди Людмила Опанасівна переїхала у зв'язку зі службою чоловіка. Потім була живописна Феодосія, де майбутня професорка працювала шкільною вчителькою німецької мови. Саме тут і згодилися риси характеру, від дитинства притаманні Людмилі, – витримка, терпіння, весела вдача та вміння на все дивитися з позитивом.
У 1966 році молода родина переїжджає до маленького містечка на березі Азовського моря, де починається непростий, але цікавий шлях творчого та професійного розвитку. Знайомство з Бердянським державним педагогічним інститутом імені П.Д. Осипенко сталося в 1976 році. Саме в стінах нашого рідного вишу Людмила Опанасівна, викладаючи на кафедрі іноземних мов, зацікавилася проблемою формування комунікативних умінь майбутнього вчителя.
Під час дослідження цієї теми Людмила Опанасівна вивчала досвід передових вітчизняних і зарубіжних педагогів та методистів, що дозволило їй створити власну методику викладання німецької мови. У 1981 відбулася важлива та, певною мірою, доленосна зустріч із Оленою Іванівною Киричук, кандидатом педагогічних наук, доцентом кафедри іноземних мов Київського лінгвістичного університету, яка стала її науковим керівником. Відтак у 1984 році Людмила Опанасівна блискуче захищає кандидатську дисертацію на тему «Формування комунікативних та організаторських умінь майбутнього вчителя в процесі суспільно-політичної практики» у Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка і отримує ступінь кандидата педагогічних наук.
Робота у БДПІ дала можливість Людмилі Опанасивні застосувати свої організаторські здібності та невичерпний творчий потенціал у науковій та педагогічній діяльності. Вона пройшла довгий професійний шлях від викладача кафедри іноземних мов до її завідувача і професора, кандидата наук. Та праця в університеті для Людмили Опанасівни завжди була надважливою. Вона переймалася кожною проблемою, щиро раділа успіхам та вболівала за розбудову університету. Саме Людмила Опанасівна ініціювала відкриття спеціалізації "Іноземна мова і література (англійська, німецька)" одразу на трьох факультетах: дошкільному, факультеті підготовки вчителів початкових класів та філологічному.
Творчий пошук цієї непересічної особистості не припинявся ні на мить, а професійна діяльність премежовувалась з різноманітними науковими стажуваннями в закордонних університетах (1987р. м. Ерфуртт, 1992р. м. Роттенбург, 2005р. м. Нюрнберг), численними науковими конференціями та круглими столами. Людмила Опанасівна розширювала й коло своїх наукових інтересів, захопившись комунікативною педагогікою, зокрема історико-педагогічним аналізом феномену педагогічного спілкування. Саме ця тема й стала основою нового наукового дослідження. У травні 2010р. Людмила Опанасівна успішно захищає першу в історії кафедри докторську дисертацію на тему «Теорія і практика підготовки вчителя до педагогічного спілкування у вищих навчальних закладах Німеччини» в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих Національної Академії педагогічних наук України. Її науковим консультантом була провідний вчений України, доктор педагогічних наук, професор Абашкіна Неля Володимирівна. Такий непростий, але важливий для науковця крок відбувся насамперед завдяки наполегливості, працелюбності та рішучості Людмили Опанасівни.
Сьогодні Людмила Чулкова – професор кафедри іноземних мов і методики викладання БДПУ, автор понад 80 наукових праць, серед них 2 монографії «Проблемы общения учителя в педагогике Германии» (2006), «Подготовка учителя к педагогическому общению в университетах Германии: теория и практика» (2010) та навчальні посібники. Водночас вона активно співпрацює з Гете-Інститутом у Німеччині, бере активну участь у різноманітних міжнародних та всеукраїнських конференціях, а також керує науковою роботою студентів, магістрантів, аспірантів, опонує кандидатські дисертації.
Що ж є секретом такого наукового довголіття і дивовижної професійної успішності? Відповідь насправді проста – наполеглива самоосвіта. Адже Людмила Опанасівна вирізняється педагогічною майстерністю та високим фаховим рівнем, комунікативною компетентністю, яку вона змогла розвинути в собі та яку впевнено формує у майбутніх учителів.
Не можна оминути й численні нагороди та відзнаки, якими неодноразово відзначали професіоналізм Людмили Опанасівни. За вагомий внесок у розвиток вищої школи, підготовку висококваліфікованих спеціалістів, плідну науково-педагогічну діяльність та багаторічну сумлінну працю Л.О.Чулкова була нагороджена срібним знаком «За зміцнення й розвиток німецько-радянської дружби» і нагрудним знаком «Антон Макаренко», також має численні нагороди і подяки від Міністерства освіти і науки України, Запорізької облдержадміністрації, міської ради та ректора БДПУ.
Але не тільки професійні та наукові здобутки складаються у життєвий шлях. Людмила Опанасівна не лише вчений і педагог, вдома вона – гарна господиня, турботлива дружина, ніжна мама, весела і енергійна бабуся п’ятьох онучок. Вона справедливо може пишатися своїми синами Ігорем та Олегом. Молодший син Олег гідно продовжив науково-педагогічну естафету, захистивши кандидатську дисертацію і отримавши науковий ступінь кандидата філософських наук. Сьогодні він – доцент, завідувач кафедри культурології, декан соціально-гуманітарного факультету Національної академії водного транспорту в м.Санкт-Петербург. А старший син Ігор пішов батьківським шляхом і присвятив своє професійне життя морю.
Дивовижно, але окрім роботи та родини, лишається й час на себе! Людмила Опанасівна має хобі, якому приділяє весь свій вільний час, це – вирощування квітів. Кожного літа, коли на дачу приїжджають родичі, друзі чи колеги, вона радісно і привітно зустрічає гостей та захоплено розповідає про кожну випестувану нею квіточку. Неспішні хвилини життя на землі і творіння краси надають Людмилі Опанасівні енергії та наснаги, дарують їй душевний спокій, рівновагу, і, за словами самої господині, у таку мить всі життєві проблеми зникають, а залишається сама краса.
Дорога Людмило Опанасівно, щиро вітаємо Вас із ювілеєм, бажаємо і надалі лишатися невід’ємною частинкою нашої університетської родини, зичимо невичерпної енергії, професійних успіхів та подальших творчих злетів.
Колектив кафедри іноземних мов і методики викладання
факультету філології та соціальних комунікацій
Бердянського державного педагогічного університету
