Сьогодні – одне з найбільших православних свят – Водохреща. Попри те, що з самого ранку було холодно й пасмурно, довкола каплички, що на вул. Шмідта, зібралося чимало бажаючих освятити воду та себе, грішних.
Грішним тілом – у “святу водицю”
Питання національно-патріотичного виховання
Той факт, що до складу координаційної ради при міському голові з питань національно-патріотичного виховання та формування здорового способу життя громадян міста входять три представники нашого університету (провідний фахівець з виховної роботи БДПУ Анетта Омельченко, директор Науково-дослідного інституту слов’янознавства та компаративістики Софія Філоненко та редактор газети БДПУ «Університетське Слово» Степан Герилів) говорить сам за себе. І це, звичайно, сприяє тому, що університетська робота з студентами щодо національно-патріотичного виховання стає більш змістовною, масштабнішою, виходить на загальноміський та науковий рівень.
Сьогодні в міськвиконкомі пройшло перше цьогорічне засідання Ради, на якому обговорювалися питання: «Про реалізацію в місті виконання завдань президента України щодо належної підготовки до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка» (заступник міського голови С. В. Матвеєв, головний архітектор міста М. М. Немно); «Про підсумки виконання в 2013 році спільних заходів виконкому та координаційної ради з питань військово-патріотичного виховання молоді міста (голова громадської організації інвалідів війни та збройних сил М. Ф. Філімонов); «Про презентацію здорового способу життя для бердянців під час спортивних занять в міському Палаці спорту (директор КП Міський палац спорту С. М. Кашпор); «Про затвердження плану діяльності координаційної ради у 2014 році» (секретар координаційної ради І. І. Зубрицький).
Голова координаційної ради, керуючий справами виконкому В. І. Чанишев, заступник голови координаційної ради, начальник відділу організаційної роботи та внутрішньої політики виконкому О. Ю. Мягченко, члени координаційної ради Н. В. Скиртач, А. І. Омельченко, С. М. Герилів, В. Ф. Пилипенко, І. І. Іванченко та інші, що брали участь в обговоренні цих питань, відзначили високий рівень минулорічної роботи в національно-патріотичному вихованні молоді та формуванні здорового способу життя громадян міста, внесли деякі корективи в плани майбутньої роботи (див. світлини).
«Університетське Слово»
Світлини редакції
Віншувала «Хуртовина»
сьогодні, 14-го січня, в день старого Нового року, керівників університету, інститутів та факультетів на першій цьогорічній нараді в ректора, що традиційно проходила в конференц-залі університету
Учасники колективу Народного фольклорного ансамблю «Хуртовина» (керівник – Інна Пащенко), завітавши зранку до конференц-зали БДПУ, колядували-щедрували-віншували-посівали, бажаючи всім щасливого Нового року, міцного здоров`я та добробуту кожній родині (див. світлини). Ректор університету, професор Вікторія Зарва та проректор з науково-педагогічної роботи Ігор Рогозін, дякуючи колядникам, вручили «хуртовинцям» подарунки, а учасники наради – «заколядовані копійчини»…
«Університетське Слово»
Світлини Олександра Степаненка
“В революційні Дні Майдану” (диктувало серце)
Стоять за тебе, рідна ненько,
В столиці твої діти,
Вмираючи без сліз, тихенько –
Нікуди правди діти.
Матуся плаче у куточку –
Похоронила сина,
Пішов за тебе, Україно,
Пішов на небо синє…
Продовжити читання ““В революційні Дні Майдану” (диктувало серце)”
Запрошуємо взяти участь у семінарі з болгаристики
Шановні учні, студенти, магістранти, аспіранти, викладачі!
Запрошуємо Вас узяти участь у
ІІІ Міжнародному науково-методичному семінарі з болгарської мови, літератури, культури та історії,
який відбудеться 15 – 16 травня 2014 року на базі Інституту філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університету.
Детальніше див. тут
Аліна Голованова: “Прохання”
Воздай же, Господи, любові.
За хибний крок усім пробач.
Почуй мене у цьому слові
І припини часи невдач.
Прости мені – я рідко каюсь
І рідше ще судів боюсь.
А, на дорозі як спіткаюсь,
Чомусь Тобі я не молюсь.
Не часто я ішла до церкви –
Свічок поставила зо п'ять.
Надія й віра в мені меркли –
Тепер же заново горять.
Прости мені мою невдячність.
Я від життя лише прошу.
Втрачаю сили – необачність?
І знову все в собі ношу.
Мабуть, лиш раз тебе згадати –
Не значить вже безгрішним будь.
Тоді, мене на хрест розп'яти.
Лише гріхи мені забудь.
Важке, як камінь, моє серце.
Душа до неба не зліта.
І як я витримаю все це,
Поки минатимуть літа.
Просить за себе – то недобре.
То ти усіх людей прости.
Із серця, хай яке хоробре,
Мій гріх, як з клітки відпусти.
Сліпе кохання
Холодний зимовий вечір пронизував її тіло до самих кісток. Вона йшла вулицею рідного міста, наспівувала пісеньку з дитинства та задивлялася на будинки, в яких світилися вогники. Повз неї пробіг хлопчина з гітарою на плечах. Він не помітив її зацікавленого погляду та ледве помітну усмішку. У нього, напевно, багато справ, навіщо ж втрачати дорогоцінний час на якусь божевільну, яка нічого не тямить у музиці. А вона впізнала його. Як же їй не впізнати того, хто безсоромно вкрав її думки. Це сусід Павло, який разом зі своїм другом пише музику та слова до пісень. Їх творчість надто кульгає, але їм про це ліпше не говорити, адже хлопці сприймають критику так, як собака кішку, тобто неоднозначно. Ніби й слухають її, проте бувають неабиякі сварки з тими, кому їх творчість здалася не надто досконалою. Дівчина не відноситься до тих, хто зміг би сказати хоча б одне погане слово у бік Павла. Її серце починало битися у сотню, ні, тисячу разів швидше, коли десь поблизу з’являвся нестриманий, емоційний та брутальний Павло. Вона була закохана у нього з дитинства, а він, гордовитий та себелюбивий хлопчина навіть не дивився на неї. Вона тремтіла, коли він проходячи з друзями кидав на неї свій холодний, пронизливий погляд, адже для неї він був найніжнішим за мільйон білих пір’їнок. Дівчина, така наївна та «зелена», недосвідчена у справах «амурних» була впевнена у взаємності. «Він закоханий не менше мене» – заспокоювала вона себе темними ночами, а подушка потопала у солоних сльозах. Та не розуміла, чого ж він не підійде до неї, не прошепоче ті заповітні слова, на які вона так довго чекала. «Будь твоя ласка, подивись на мене ще один разочок… Любий мій, потерпаю від болю…». Вона щоночі плакала за ним не жаліючи сліз, а вдень думала про нього, немов про святого… А хіба він святий? Хіба що тільки для неї, сліпої у коханні дівчини.
Наспівуючи пісеньку, вона попрямує додому. Там її чекатимуть батьки, старий кіт та давно приготовлена вечеря. Вона сяде за стіл, а мама скаже, що каша вже охолола. «Та нічого, холодну поїм» – відповість. Думками дівчина буде з ним, таким недосяжним та безмірно любим її серцю. А Павло разом з друзями буде пити пиво, дивитися футбол по «ХSPORT» і «перетравлювати» в голові власні думки, в яких немає її.
«Мамо, а як ти зрозуміла, що тебе тато любить?» – запитає вона за однією з таких вечерь.
«Як же таке не побачити? У людини око світиться, немов місяць… дивиться на тебе з ніжністю… Словами не розказати».
«Ех, чари…» – тихо прошепоче дівчина.
І ось так стоїть посеред вулиці та дивиться на того Павла, а йому діла до неї немає. І цього зимового вечора, такого морозного, холодного та непривітного, вона вирішила заявити про себе. «Павле, привіт! Як справи? Мені так твої пісні подобаються! Вони…чарівні!» – ось що я йому скажу. «Нехай знає, що я люблю його! Я все йому розповім і тоді він знатиме про мої почуття» – та це лише думки…
Хлопець пройшов повз неї та пішов далі, а вона супроводжувала його своїм палким поглядом. Вона дивилася, як він зупинився біля дерева та на щось чекав. «Може друга чекає?» – подумала вона. Слідкує. Стоїть немов те дерево, під яким чекає її кохання. «А може то шанс? Треба підійти ближче, і, можливо, він побачить мене, а я все йому розповім…» – переповнена щастям думала дівчина – «А раптом на мене чекає? Може побачив, що я стою та й чекає?». Вона зібралася йти до нього, вже зробила кілька кроків вперед та раптом побачила… дівчину, яка усміхнена та щаслива, бігла йому на зустріч та махала своєю тендітною ручкою. Вона підбігла до нього, а він обійняв її, притулив до себе та поцілував. Посміхаючись один одному вони прямували до того місця, де схвильована та окаменіла стояла Вона та дивилась йому прямісінько у вічі. Чи можливо передати всю ту біль, яка заволоділа її душею? До горла підкотився неприємний ком, який не жаліючи душив її, а очі потонули у гірких, сповнених страждань сльозах. «Ні, я не вірю! Як це так? Він любить мене…» – шепотіли її пересохлі, потріскані від морозу губи. Його дівчина щось палко розповідала, а він дивився на неї очима, які світилися, як місяць посеред зоряного неба, наповнені почуттями, любов’ю! Вони проходили повз задерев’янілу дівчину, та Павло кинув на неї байдужий погляд, це все, що вона має від нього за свою вірну любов.
«З Днем Святого Валентина, Павле…» – майже вголос сказала дівчина, дивлячись, як він назавжди йде з її життя…
Кристина Корінець,
студентка БДПУ
Подяка за плідну співпрацю
9 січня за участю начальника відділу організаційної роботи та внутрішньої політики Олега Мягченка, секретаря координаційної ради Ігоря Зубрицького (див. світлини), доцента кафедри соціальної педагогіки БДПУ Ольги Гуренко, керівників національно-культурних товариств міста відбулось чергове засідання ради з міжнаціональних відносин та розвитку культур національних товариств (див світлини).
Олег Мягченко, який головував на засіданні, розпочав бесіду із слів подяки від імені міського голови Олексія Бакая національно-культурним товариствам, зокрема викладачам та студентам нашого університету, за плідну працю та активну участь у загальноміських заходах у минулому році. Учасники засідання розглянули питання: про реалізацію державної політики в місті у сфері міжнаціональних відносин; про підсумки виконання плану діяльності відповідної ради по забезпеченню міжнаціональної злагоди, толерантності в 2013 році; про підготовку та проведення культурно-просвітницьких заходів в 2014 році спільно з Бердянським державним педагогічним університетом, відділами культури і освіти. За пропозиціями громадських національних організацій в план ради на 2014 рік також включено: спільне відзначення ювілейних дат: 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, 200-річчя Юрія Лермонтова, 20-річчя грецького товариства “Еллада” та 25-річчя німецького товариства “Фройндшафт”. Узгоджено питання про спільне проведення 21-го лютого 2014 року відділом освіти та національними товариствами заключного етапу лінгвістичного фестивалю «Кобзарева «Мовляночка» крокує планетою мов», у рамках якого заплановано читання заповіту Кобзаря різними мовами.
«Університетське Слово»
На третій світлині: секретар координаційної ради з міжнаціональних відносин та розвитку культур національних товариств
Ігор Зубрицький з бердянською делегацією на
Всеукраїнському фестивалі "Ми – українські!" в м. Приморську.
Світлини з архіву координаційної ради
Старий рік минає…
Старий рік минає, новий наступає,
Старий рік минає, новий наступає,
Новий наступає.
Пане господарю, великий владарю,
Пане господарю, великий владарю,
Великий владарю,
Дайте нам з полиці із медом пшениці,
Дайте нам з полиці із медом пшениці,
Із медом пшениці.
І ще щось такого до столу святого,
І ще щось такого до столу святого,
До столу святого.
Старий рік минає, новий наступає,
Старий рік минає, новий наступає,
Христос ся рождає
Віншую,бажаю вам много літ прожити
І своїх дітей та внуків вінцем поблагословити
Христос ся рождає
Незвичний новорічний подарунок
Скоро Новий рік, але студенти ще вчаться. Лічені дні залишилися до канікул, а як уже хочеться свята. Щоб полегшити заняття студентів Ольга Іванівна Харіна, старший викладач кафедри української літератури та компаративістики, запропонувала студентам 6-му курсу Інституту філології та соціальних комунікацій Юлії Кондратенко, Ользі Приземіній, Таїсії Бакай та Вікторії Назаренко підготувати заняття, присвячене сучасній українській літературі. Дівчатка вагалися, адже їм самим вже хочеться відпочити від цих вічних підготовок до занять. Але згодом, порадившись зі своїм керівником, доктором філологічних наук, професором Ніною Павлівною Анісімовою, вирішили показати літературу кінця ХХ – початку ХХІ століття із незвичайної сторони, у Літературній Кав’ярні.
То ж 27 грудня в аудиторії Юрій Андрухович представ перед нами, студентами 24 групи ІФСК, не просто лідером відомої поетичної групи «Бу-Ба-Бу», а одним із українських поетів, який найтісніше співпрацює з музичними гуртами. Найяскравіший приклад – праця з «Мертвим півнем». В Андруховича навіть є спеціальна збірка «Пісні для Мертвого півня», де, як він казав, нема ані рими, а ні ритму.
Про Наталку Білоцерківську, ще одну «гостю» кав’ярні, дівчатка представили, як надзвичайну жінку, яка здобула славу завдяки поезії «Ми помремо не в Парижі». Вірші поетеси також покладені на музику гуртами «Мертвий півень» та «Крихітка Цахес».
Дівчатка також не забули й про Івана Малковича: «Відкрите обличчя, ніжна, майже дитяча усмішка, світло-русяве волосся, що спадає на плечі з-під капелюха, довгі пальці музиканта. А ще – делікатність в усьому: у жестах, у розмові», – саме так про поета відгукувалась ведуча. Іван Малкович – людина-легенда книговидавництва. Його знамените «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» – символ красивої дитячої книги. Але він не тільки видавець, але й поет та письменник.
Багато чого цінного та цікавого студенти-другокурсники запам’ятали для подальшого життя. Після виступу дівчатка запропонували подивитися книги авторів, про котрих ми лишень говорили. Дякуємо ведучим та викладачам за цікавий та повчальний подарунок перед Новим роком.
Дар’я Калюжна,
студентка-журналістка 24-ї групи ІФСК БДПУ
На світлинах: дещо із «Літературної Кав’ярні»
Музична подорож випускників
У концертному залі музичного корпусу БДПУ відбувся передноворічний концерт, в якому взяли участь студенти Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв (спеціальність – «Музичне мистецтво»). Це були, в основному, випускники, що упродовж всіх років навчання в університеті ставали активними учасниками культурних заходів, які проводилися кафедрою, інститутом, університетом. Високий професіоналізм, тонкий музичний смак, неперевершений артистизм продемонстрували Богдан Клевець (труба), Ганна Веренько (фортепіано), Ігор Кірілюс (саксофон), Уляна Єгорова (вокал), Олеся Матвіїшина (вокал), Аліна Андросова та Вадим Петрик.
Майже всі випускники – Лауреати Міжнародних конкурсів і фестивалів. Так, Уляна Єгорова цього року стала лауреатом перших премій трьох Міжнародних конкурсів, що проходили в Києві, Мелітополі та Словаччині. Ганна Веренько також лауреат перших премій трьох Міжнародних конкурсів, які відбулися в Криму, Києві та Словаччині. Богдан Клевець – лауреат двох Міжнародних конкурсів у Дніпропетровську. Ігор Кірілюс – лауреат джазових фестивалів, що відбувалися в Бердянську. Олеся Матвіїшина – лауреат Міжнародних конкурсів у Києві та Дніпропетровську. Аліна Андросова й Вадим Петрик – учасники народного фольклорного ансамблю «Хуртовина», який ставав лауреатом Міжнародних фестивалів у Запоріжжі та Одесі.
Упродовж концерту в залі панувала святкова, творча атмосфера. Злагодженість, злитість звучання, емоційність продемонстрували дуети: Богдан Клевець (труба) і Ганна Веренько (фортепіано), Уляна Єгорова й Вадим Петрик (вокал), Олеся Матвіїшина та Ігор Кірілюс (вокал). З чарівністю, відчуттям стилю й прекрасним звуком виконали сольні твори Богдан Клевець (труба) та Ігор Кірілюс (саксофон). Як завжди, великий успіх випав на долю Уляни Єгорової (вокал). Сильний красивий голос, тонке відчуття музики, здібність до передачі найрізноманітніших людських відчуттів – все це привернуло увагу слухачів. Виступи студентів принесли всім присутнім радість і задоволення, а викладачі відмітили зростання майстерності молодих музикантів.
Всі випускники були нагороджені грамотами за успіхи в навчанні та активну участь у концертній діяльності інституту та університету. Окрім випускників в концерті взяли участь: вокальний ансамбль «Феєрія» (керівник – доцент О. В. Матвєєва); інструментальний дует: студент I курсу Герман Калашник (скрипка, клас доцента П. Б. Косенка) та концертмейстер М. І Лукьянчиков (фортепіано); студенти I курсу Юлія Кокіна, Любов Згурська (вокал, клас доцента О. В. Матвєєвої). На основі оригінального сценарію (автори – викладач Г. Ю. Гайнетдінова, старший викладач С. М. Сергієнко, доцент О. В. Матвєєва ) слухачі змогли відправитися в новорічну музичну подорож різними країнами та континентами. А новорічне оформлення залу та прекрасне технічне оснащення, яким займалися старший викладач Ю. В. Смаковський, лаборант кафедри Євген Проценко та студент II курсу Ігор Тюхта, сприяли створенню радісного новорічного настрою.
Ольга Матвєєва,
доцент кафедри
Світлана Сергієнко,
старший викладач кафедри,
Галина Гайнетдінова,
викладач кафедри
На світлині з архіву кафедри:
учасники та організатори святкового концерту
Звітували п’ятикурсники
Студенти-філологи 51-ї групи підтвердили висловлювання Л. Толстого «Викладання – мистецтво, у якому завершеність і досконалість недосяжні, а можливості для вдосконалення невичерпні». Майбутні вчителі української літератури провели рольову гру «Сучасний урок української літератури», запросивши на заняття викладачів, студентів (див. фото).