Володимир Івасюк- творець високої академічної музики: зв’язок родини з Бердянським державним педагогічним університетом

Україна й український світ попри повномасштабну війну й постійні повітряні тривоги у перші весняні дня, 04.03.2024, гідно вшановує 75 річницю з дня народження геніального Володимира Івасюка, закоханого в рідне слово, українську культуру, народний фольклор, життя. За фахом медик, а за покликанням — композитор та співак, скрипаль і піаніст, віолончеліст і гітарист, свободолюбивий син свого народу й України.

Багато історичних фактів про долю митця нам відомі, але є й маловідомі та недосліджені. Завдяки спеціалістам Херсонського обласного архіву ми познайомились з невідомими раніше документами про родину матері Володимира Івасюка та її навчання в Бердянському педагогічному інституті. У ході дослідження спеціалістами Херсонського обласного архіву віднайдено документ, який підтверджує факт студентського життя Карякіної Софії Іванівни у Бердянському педінституті.

Зберіглася власноруч написана Карякіною Софією Іванівною заява, датована 15 жовтня 1940 року. У ній викладено прохання перевести її, студентку І курсу, з Херсонського державного педагогічного інституту на навчання до м. Бердянська. Причиною переводу названі інформативно цінні для дослідження відомості про родину: «…Прошу надати мені переведення … до Бердянського педінституту на факультет літератури і мови. В ХДПІ продовжувати навчання не маю змоги, оскільки у мене немає батька. З мамою (вона вже старенька – 55 років) я жила на утриманні брата, який у вересні 40-го року пішов до лав радянської армії. У Бердянську мешкає ще один мій брат, у якого я буду проживати та навчатися, а утримувати в Херсоні він мене не зможе».

Тут же міститься коротка резолюція директора Херсонського державного педагогічного інституту Устименка від 17 жовтня «До наказу. Перевести до Бердянського педінституту». Наказом від 18

жовтня 1940 року № 174 Корякіну С.І. відраховано зі складу студентів першого курсу з переведенням до Бердянського педінституту.

Так, у жовтні 1940 року завершився “херсонський” період життя 18-річної Софії Карякіної, а далі – навчання у Бердянському педагогічному інституті, лихоліття війни, евакуація, повернення до Бердянська та здобуття диплома вчителя.

З 1944 року другою батьківщиною для Софії Іванівни стає Буковина, де вона починає свій трудовий шлях. Саме тут розкрився її педагогічний талант, високі людські чесноти, які сповна реалізувались у родині та дали можливість виховати відомого сина – Героя України, композитора-виконавця Володимира Івасюка, який випромінював ту незрівнянну українськість у своїх музичних рукописах й, за словами батька – Михайла Івасюка, «невтомно працював для своєї доби і свого українського народу, що дав йому сили бути виразником почуттів і дум свого покоління».

Увінчуючи видатного українця, завідувачка кафедри ТМНМД Віра Бурназова та студенти БДПУ відвідали 03.03.2024 концерт-присвяту Володимиру Івасюку «МІСІЯ» за участю Кирила Стеценка (скрипка) та Наталі Строчан (фортеп’яно) у Національній філармонії України (м.Київ).

У програмі прозвучали скрипкові твори, насичені інтонаціями та ритмами, притаманними українській етнічній традиції та неповторній музичній ідентичності українського духу композиторів XVIII-XXI ст. – Б.Березовського, М.Вербицького, М.Лисенка, К.Стеценка, М.Леонтовича, Л. Ревуцького, В.Косенка, В.Кирейка, О.Саратського, а також фортепіанні твори В.Івасюка.

Ініціатором і автором концерту виступив Кирило Стеценко, який вперше грав на сцені філармонії твори Володимира Івасюка для скрипки й фортепіано. Ноти були подаровані виконавцю родиною композитора. За словами Кирила Стеценка, “саме тепер настав час визнати, що Володя був не лише генієм естрадної пісні – він справді мав крила видатного творця високої академічної музики, які так брутально обтяли йому московитські найманці, коли нашому Орфеєві було тільки 30…”.

Сьогодні інструментальні твори Володимира Івасюка набувають незрівнянно нового апофеозу, а вже відомі пісні – переживають нову хвилю популярності. Його земна хода увінчана народною шаною, його природна геніальність возвеличує буття і дух українського народу, а романтична й водночас патріотична творчість – любов до народу й України. Упродовж останніх років українці відкривають його постать для себе новими гранями, твори композитора стають трендами в соціальних мережах, звучать по-новому в особистих плейлистах і діджей-сетах, якими Україну представляють за кордоном у ці лихі часи. Нехай і надалі високий політ творчості й самоідентичності Володимира Івасюка слугує Україні! Шана і слава великому маестро!

Ми, своєю чергою, пишаємося фактом студентського життя матусі Володимира Івасюка в Бердянському педагогічному інституті (нині Бердянському державному педагогічному університеті), який уже вдруге за сторічний історичний період переживає окупацію та тимчасове переміщення!