…Уже з перших хвилин сьогоднішнього урочистя в мені проснулась мелодія, ні – пісня:
Грає море зелене,
Тихий день догора.
Дорогими для мене
Стали схили Дніпра,
Де колишуться віти
Закоханих мрій…
Як тебе не любити,
Києве мій!
…А невдовзі муза моя ввімкнула й свої фантазії, нашіптуючи ось такі експромтні рядочки на цю ж мелодію:
Манить море грайливе,
Втіхи вітер не стер.
Ми – з тобою щасливі,
Рідний наш «універ»,
Де нам жити-творити
І у снах, й наяву…
Як тебе не любити,
БеДеПеУ?!!
…А повернувшись до реальності, бачу сьогоднішню святкову церемонію відкриття арт-об`єкта «Я люблю БДПУ», встановленого з ініціативи студентської ради університету. Реалізатор інсталяції – бердянський приватний підприємець Олег Сичіков. Вслухаючись у привітальні слова ректора університету, професора Ігоря Богданова та голови студентського самоврядування Дмитра Кіосова, мимоволі ловиш себе на думці, що це не просто відкриття «любовних» літер на території університету, і це не звичайна данина моді, а реальне відображення глибоких почуттів викладацько-студентського колективів до рідного університету.
…Учора ввечері вже почали мандрувати неосяжними просторами інтернету світлини із ще офіційно «не відкритими» буквами любові до рідного вишу, від чого спочатку трішки злився, а згодом подумав собі: популярність, а з нею й любов до університету зростають…
І, звичайно, чудово буде, коли, вродливий студентик та й шепне на вушко чарівній студенточці: «Я – люблю тебе! Як БеДеПеУ!!!».
Степан Герилів,
журналіст
Світлини Віталія Гнатюка,
(доцента кафедри основ здоров’я, фізичної реабілітації та екології БДПУ)
