ЖИТТЯ ОЧИМА МОЛОДІ

Молодь… Хтось важко зітхає, почувши це слово, в когось журно блищать очі в спомині чудної пори, а хтось взагалі гучно незадоволено «цмокає». І лише сама молодь не розуміє, в чому річ. Вона безтурботно живе, ловить кайф від подій, посміхається на всі тридцять два, будує наполеонівські плани на майбутнє. Вона кохає, не жаліє сліз, п`є колу та широкими очима максималізму дивиться на світ. Вам не здається, що молодь завжди ніби поспішає жити?

Сама пора минає якось повільно швидко. За час молодості людина повинна обрати свій життєвий шлях, зайняти певне положення в соціумі, створити сім`ю, продовжити рід, – повний набір. А треба ще набрати великий мішок життєвого досвіду, неймовірних вражень, цікавих історій, міцних знань. Щоб при появі снігу на скронях бути цікавим своїм онукам. Життя умовно поділяється на два періоди: молодість і похилий вік. У першій половині людина більше працює, творить, у другій – пожинає плоди зробленого. Але існують певні виключення, коли людина молода і в 80 років. Наприклад, Леонід Жуховицький – російський письменник та публіцист, у своєму похилому віці може дати фору будь-якому 20-річному молодику. Читаєш його статті з такими свіжими думками, і здається їх пише хтось значно молодший, ніж 80-річний дідусь. Вибачте, його навіть дідусем назвати не можна. Це прекрасний майстер слова, що назавжди залишиться молодим духовно. Таким був і публіцист Анатолій Аграновський. Його статті розумні, примушують мислити, навантажені ідеями, але водночас все це викладено в прості речення, які легко засвоїти. Статті Аграновського актуальні й донині, він випередив час. Геніально!

Ось людина в цьому світі, трохи дивному, з парадоксальними поняттями та комічними моментами. Спочатку вона пристосовується, робить власні висновки, набиває гулі на помилках. Потім відчуває кожен подих життя, кожен рух, кожен злет чи стрибок. І незважаючи ні на що, любить своє життя. Молодь ХХІ століття особлива. Вона креативна, вигадлива, розумна, перспективно мислить та обережно діє. Вона бачить життя крізь призму власного сприйняття, не зважає на сформовані вже кимось стереотипи. Нинішня молодь користується прекрасною можливістю демократії: читати розумні книги будь-якого автора та характеру, висловлюватись, створювати, руйнувати… І вона це робить. Так. Молодь бачить життя по-своєму, з усіма його недоліками і перевагами. Вона вбачає нові незвідані ніким істини, вирішує складні проблеми не за віком. Молодь рятує життя, покращує його. Вона розуміє, що є майбутнім країни, тому з усіх сил намагається виправдати сподівання старшого покоління.

Леся Сухомлин,

студентка-журналістка Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ


Поділитися:

  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Print