ПОДІЛИСЯ СЛОВОМ …ДРУКОВАНИМ

Викладачі кафедри соціальних комунікацій (завідувач – кандидат філологічних наук, доцент Юлія Мельнікова), з якими я мав приємність розпочинати свою трудову діяльність в БДПУ і дотепер підтримую тісні контакти, оскільки й редакція «Університетського Слова» знаходиться в одному приміщенні, завжди раді гостям, із якими з задоволенням діляться набутим досвідом і не тільки…

Найсвіжіший приклад: за неповних чотири роки існування, на кафедрі сформувалась численна бібліотека найрізноманітніших видань, в тому числі й таких, які подарували майбутнім журналістам тренери-експерти Конгресу національних громад України В’ячеслав Лихачов та Кіра Крейдерман, що виступали з лекцією «Міжнаціональні відносини та прояви ксенофобії в Україні» за підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів. Оскільки тренери залишили значну кількість комплектів із 20-и видань, що в основному стосуються історії та сьогодення євреїв в Україні та світі, було вирішено поділитися цими виданнями з членами Бердянської єврейської громади (Благодійний фонд «“Хесед Велвеле”, голова – Давид Прайсман).

…І сьогодні, 25-го лютого, в час святкування євреями славнозвісного Пуріму, мене й відрядили викладачі кафедри соціальних комунікацій долучити до бібліотеки громади більше п’ятдесяти книжок! Ознайомивши присутніх із діяльністю університету, кафедри, редакції газети БДПУ «Університетське Слово», американським Фондом імені К. Ковшевич, новоствореною університетською благодійною організацією «ДобоДій», я з цікавістю вслухався в слова із сувою Естер (біблійної книги), що зачитував молодий бердянський вчений Вадим Балута, радів разом із присутніми їхньому національному святу. Правда, не вдалося опісля сісти за багатий святковий стіл – редакційні справи кликали. Головне, що всі залишились задоволеними, про що свідчать й світлини, переглянути які й вас запрошую.

Степан Герилів,

редактор газети БДПУ «Університетське Слово»

Світлина з архіву редакції

Поговорити з морем…

Ви хоч раз надсилали комусь свої думки? Якщо ні, то перші дні літа – якнайсприятливіші для того, щоб це зробити, адже перший день – не тільки «дитяче» свято (День захисту дітей), а за «креативним» календарем, ще й День надсилання морю хороших думок – чудове свято, особливо для нас із вами, бердянці. Я от, наприклад, ніколи не листувалася з морем. І це не тому, що воно мені не відповість, навіть якщо вкажу свою зворотню адресу, телефон, «мило», чи номер телефону… Але чомусь цього разу вирішила спробувати зізнатися морю в коханні. Саме так! Можливо, це звучить трохи по-дитячому, але я чітко для себе вирішила і першого червня урочисто пішла до красивого берега, де майже не було людей, та «подарувала» морю свій перший до нього лист, в якому буде написано:

«Здрастуй, МОРЕ!

Так багато хочеться тобі сказати… Навіть дух захоплює.

Знаєш, я хочу зізнатися тобі в коханні. Я люблю тебе. Люблю, коли ти спокійно шепочеш ввечері, або як зранку хлюпочеш своїми смарагдовими хвилями, коли приносиш солоний прохолодний вітер, або коли ти сердишся на нахабних відпочиваючих і «нагороджуєш» їх штормом. За все це я люблю тебе…

Знаєш, море, ти просто живеш собі своїм життя, хвилюєшся, робиш погоду та покращуєш чийсь відпочинок. А люди занечищують тебе: кидають недопалки та бляшанки, наповнюють дрібними монетам на щастя, неначе спільну скарбничку, фотографують в невдалих ракурсах… Більшість любить тебе раз на рік, у відпустку (та й то – факт сумнівний). У деякі хвилини я шкодую, що не можу тебе погладити, обійняти й захистити від цих всіх «нападів».

Мені ти допомагаєш, море: лікуєш рани, заколисуєш неспокій, присипаєш сумніви піском, затикаєш водоростями дірки в голові…

Дякую тобі, море, за все. Дякую, що ти, таке хвилююче, в мене є.

Леся Сухомлин,

студентка-журналістка Інституту філології та соціальних комунікацій