Je t’aime, melancolie

В однокомнатной квартире царила пустота, дождь за окном играл свой ноктюрн. Сквозь шторы показалась вспышка молнии, она на мгновение осветила мрачную пыльную комнату. В замке повернулся ключ. Послышался грохот, ударяющейся об стену, входной двери. В квартиру вошла она. О, эта ее «фирменная» отцовская походка (до сих пор смеюсь с нее), но в последние дни она будто бы изменилась (если присмотреться, можно заметить легкую дрожь в ее шагах).

Девушка перешагнула порог и вошла. Одинокая, тощая, с бледным лицом и измученными глазами. Она была хороша собой, когда-то… Еще совсем недавно на ней было наипрекраснейшее в мире украшение – ее улыбка. Казалось, ничто не может украсть ее. Голубые глаза всегда источали счастье и добро, но уже несколько недель, как они «мертвы». Теперь этой леди нравится «украшать» себя кое-чем иным. Ее шрамы и ссадины – это целая история, напоминающая о попытках заглушить боль раненой, неизлечимой души.

Барышня прошла по темному, пустому коридору сразу на кухню, не включая свет и даже не смотря на себя в зеркало. Просто так? Не хотела? Не была ли это очередная попытка убежать от самой себя? Зажгла плиту, «поставила» чайник, села за стол лицом к окну и начала вглядываться в глубокую ночную бесконечность.

У нее в голове столько вопросов… Порой она даже сомневалась, что хочет знать на них ответы. Недаром говорят: «Меньше знаешь – крепче спишь».

Спустя несколько минут она направилась в комнату, неся в руках чашечку ее любимого зеленого чая.

У правой стены, на полке, стояли духи – подарок от любимого. Прошло уже много времени, но она так и не смогла забыть его нежный взгляд, который предназначался другой, поцелуи, подаренные не ей, слова, прикосновения, обещания…

Досадно, глупо, и, в то же время, непонятно! Что глупее: искреннее доверие к любимому или непонятная игра с чувствами человека, который открылся тебе и тем самым сделал себя беззащитным и уязвимым? И ведь обиднее даже не то, когда этот сценарий рождается по злому умыслу, а наоборот, когда оба человека не желали друг другу ничего плохого. Это по-настоящему больно, потому что муки испытывают оба. А может это просто иллюзия? И на самом деле нет никакой любви? А нет любви – нет страданий?

Девушка присела в единственное в комнате кресло, поставила чай на рядом стоящий журнальный столик, открыла флакон с духами, вдохнула их аромат и побрызгала ими на свою исхудавшую, но все еще грациозную шею. Казалось, это – не просто запах, а воспоминания, в нем и совместные прогулки, и ночные разговоры. Но вместе с приятной болью ностальгии в голову пришли и мысли о том, как все резко оборвалось. Была ли это фальшь? Или если бы не та – «другая», то все сложилось бы иначе? А если нет? И уже не больно вспоминать. Было больно. А сейчас уже нет. Уже все равно. Пустота. Лишь несколько слов из песни «крутятся» в голове: «Просто мое сердце больше не хочет биться. И я хочу исчезнуть, когда вечером солнце садится»

День уже давно «попрощался» с ней, наступила ночь, за окном все еще шел дождь, а в квартире было по-прежнему, пусто, тихо и одиноко.

Лиза Башмак,

студентка 14 группы Института филологии и социальных коммуникаций

ФІЛОСОФСЬКА ОСНОВА ПРОФЕСІЇ ВЧИТЕЛЯ

Із методичного семінару педагогічної майстерності для молодих викладачів

Вислів відомого українського майстра педагогічної справи Василя Сухомлинського «Учитель готується до хорошого уроку все життя… Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла» став лейтмотивом другого семінару педагогічної майстерності для молодих викладачів, що відбулося 20 лютого 2013 року в конференц-залі Бердянського державного педагогічного університету.

Проблематику цього засідання – лекція, методика її підготовки та проведення, вимоги до лектора – обумовили результати анкетування учасників попереднього засідання. До початку семінару молоді викладачі мали змогу познайомитися з підбіркою літератури із зазначеної теми, яку підготували працівники бібліотеки університету на чолі із завідувачем Світланою Білоконь.

Вітаючи учасників семінару, перший проректор університету, кандидат філософських наук, доцент Володимир Федорик зазначив, що зміни, які відбуваються в сучасній системі освіти, ставлять перед педагогами завдання постійного підвищення професійної майстерності.

На початку роботи семінару його голова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки Ольга Гуренко ознайомила присутніх з результатами анкетування, що проходило на попередньому засіданні: у більшості респондентів існують різні проблеми під час викладання навчальних дисциплін; у більшості молодих викладачів переважає репродуктивний стиль викладання…

Звичайно, що такі труднощі поступово зникнуть у процесі професійної діяльності з набуттям власного педагогічного досвіду. Яскравим прикладом цього були виступи на семінарі досвідчених викладачів БДПУ.

Афоризмами, притчами, крилатими виразами, цитатами відомих філософів та педагогів минулих часів та сучасності був пересипаний виступ кандидата педагогічних наук, доцента кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Сергія Немченка. Постійно звертаючись до власного викладацького досвіду, Сергій Геннадійович розкрив сутність лекції як методологічної й організаційної основи для всіх навчальних занять, зокрема й самостійних; структуру академічної лекції; види лекцій, розповсюджені у практиці вищої школи (лекція-бесіда, лекція-дискусія, лекція з розбором конкретних ситуацій, лекція із застосуванням техніки зворотного зв’язку та інші).

Із лекцією «Інноваційні підходи до підготовки й читання лекції» виступила кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної освіти Олена Кривильова. Вона ознайомила учасників семінару з технологіями групового навчання, формування творчої особистості студента, розвивального навчання, створення проектів, створення ситуації успіху. Родзинкою виступу була безпосередня організація групової діяльності всіх присутніх. Під час виконання запропонованих завдань панувала атмосфера невимушеної, активної, спільної творчої роботи. Виступаючи, лідери груп вільно представляли напрацьовані матеріали. До обговорення порушених проблем долучилися й досвідчені викладачі. Їх ідеї висвітлила у своєму виступі голова методичної ради університету, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання фізико-математичних дисциплін та інформаційних технологій у навчанні Наталя Сосницька.

Наскрізною ідеєю виступу кандидата педагогічних наук, доцента кафедри соціальної педагогіки Сергія Улюкаєва «Сучасні вимоги до лектора» було наступне: педагогічна майстерність, зокрема майстерність читання лекції, удосконалюється в міру накопичення досвіду та розширення педагогічних знань, педагогічної освіти.

Педагогічна майстерність – це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечує високу організацію педагогічного процесу. Вона характеризується високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених вмінь, і, звичайно, суть його – в особистості викладача, його позиції, здатності керувати діяльністю на високому рівні. Велике значення у цьому контексті має володіння викладачем педагогічною технікою.

Володіння цією технікою, як зазначив у своєму виступі «Педагогічна техніка викладача ВНЗ» кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Олександр Голік, відзначається вмінням перетворювати на апарат педагогічного впливу свої емоції, голос (тон, сила, інтонація, жести, міміку). Вміння керувати своїм психічним станом, педагогічно активно і емоційно відкрито виявляти своє ставлення до предмета і студентів є однією з ознак технологічної культури, викладача.

Професійна майстерність вчителя визначається ступенем самореалізації в професії. Вона є своєрідним підсумком розвитку людини, досягненням нею повноти професійної якості. Педагогічна майстерність починається із зосередження зусиль зі створення людиною себе, своєї індивідуальності, тому рух до майстерності завжди має професійно-виховний характер. Виховуючи себе, педагог прагне досягти вершин в оволодінні основними вимогами, які висуває перед ним обрана професія і час: професійні знання з навчальної дисципліни; гуманність; соціальна активність; інтелігентність; здатність до спілкування, ведення діалогу; позитивна емоційна налаштованість; мовленнєва культура; інноваційний стиль науково-педагогічного мислення; потреба у підвищенні знань, самоосвіті.

Ольга Гуренко,

голова семінару, кандидат педагогічних наук, доцент

ДЕСЯТИЛІТНЯ БАГАТОГОЛОСА «МОВЛЯНОЧКА»

Уже десятий рік поспіль у Бердянську о цій порі проходить справжнє свято національних культур – «Мовляночка», що народилася в стінах школи № 15 та стала продовженням фестивалю «Планета мов». І до сьогодні підтримує традиції дружби, співпраці та злагоди. Цього року навіть планується відкриття її музею, куди вже почали збирати майбутні експонати.

На фестивалі завжди переповнена зала, бо кожний сюди приходить, щоб насолодитися чудовою «живою» музикою та піснями, що линуть зі сцени багатьма мовами…. І цьогоріч традиційно зібрав усіх центр культури та мистецтв «Нафтохімік» під патронатом головного організатора свята – Бердянської гімназії № 3 «Сузір’я» за активної підтримки головного спеціаліста відділу організаційної роботи та внутрішньої політики виконкому міської ради Ігоря Зубрицького.

Спочатку пройшла прем’єра гімну «Мовляночки», що ще раз підкреслило особливість події (виконавець – Ігор Денега разом з учнями гімназії № 3). Потім були: «Гопак» – від зразкового ансамблю «Азовські козачата» (керівник – Віталій Чекан), грецький народний танок «Сертаки» у виконанні «Вікторі Денс», цікаві виступи Єлизавети Мозохіної, Михайла Кисельова, маленьких артистів зі школи № 1, Єлизавети Яворської, Олександри Мачильської, учасниці ансамблю «Барвисті музики» з БДПУ Катерини Марченко, солістки болгарського фольклорного об’єднання «Родолюбіє» Вікторії Лутчак (студентки БДПУ). А студенти університету – учасники клубу «Ізвор» – втішили всіх болгарським народним «Хоро…

На завершення свята виступив директор ЦКіМ «Нафтохімік» Микола Шостак, який не тільки привітав присутніх із святом, але й порадував кожного майстерністю сольного співу. Представники всіх національних об’єднань Бердянська також привітали різними мовами директора гімназії № 3 «Сузір’я» Оксану Кривунь, передавши до музею «Мовляночки» майбутні експонати, побажали «Мовляночці» подальших успіхів та процвітання!

Вікторія Лутчак,

кореспондент газети «Університетське Слово»

На фото Лариси Савченко та Світлани Корнієнко: кілька моментів із ювілейної «Мовляночки»