Герої, які живуть вічно!

Щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» українці вшановують тих, хто ціною власного життя став на варті інтересів, свободи країни та народу.

Саме 20 лютого 2014 року стало переломною датою у ході подій Революції Гідності – в цей день загинуло найбільше активістів Євромайдану. 21 лютого офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Того дня відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання із загиблими лунала пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.
Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні. 104-м Героя Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.
Небесна Сотня – це про волю, про залізний дух, про відстоювання та боротьбу за своє. Ми повинні завжди пам’ятати, що свобода дається не легко, її ціна занадто висока, але ми відповідальні за її збереження перед тими, хто віддав на початку її формування своє життя.

Янголи плачуть

Тобі йшов лише двадцять перший рік
А ти пізнав, що таке страждати.
І зупинилось серце вже навік
І розлилася кров неначе маки.

Ти міг навчатись, сіяти любов
Радіти кожній миті в цьому світі.
Але брехню, що нам вселяли знов
Твоя свобода не змогла стерпіти.

Стояли в ряд за волю, однодумці,
Стояли, бо народ потрібно визволять.
Незламна сила, що жевріє в думці, –
СВОБОДА, ГІДНІСТЬ, НЕЗАЛЕЖНОСТІ печать.

З’явився янгол в тебе за спиною
Розправив крила – сина захищать.
Не встиг… Секунда….
Й падають додолу розбиті мрії, молоде життя.

Схилився янгол, сльози проступили
А на руках лежить зовсім мале дитя.
Дитя хотіло жити та любити
Ту Батьківщину, де було його серцебиття.

Та ти не зміниш, не повернеш часу
І мертве тіло вже не оживе.
А мати сива раз за разом
Сльозу проллє, згадаючи про це.

Запам’ятай герой, ти будеш жити вічно!
В думках, у пам’яті наступних поколінь.
І подвиг твій пройде ще не одне сторіччя
Бо, хто віддав життя за інших,
Навіки залишається живий!

Напрягло Вікторія


Поділитися:

  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Print