ЖАДАНий гість

Як повідомляє VOGUE.ua, письменник і поет Сергій Жадан  у рамках проекту «Роздідові» вирушає в турне разом з агентством "АртПоле". Тур почнеться з Бердянська й потім пройде в декількох містах Східної України – Маріуполі, Краматорську, Слов'янську, Бахмуті (Артемівську), Сєвєродонецьку і завершиться в Києві 9 березня.

2016_02_07_034658_02

Бекграунд. Проект  "Розділові" являє собою мультимедійну виставу, яку супроводжують вірші Жадана. Ідея створення належить режисерові Ользі Михайлюк. Віршами, музикою та відео учасники «Розділових» доноситимуть свої ідеї до бердянців 29 лютого у Бердянському художньому музеї.

Це – чудова можливість для студентів БДПУ провести вечір із користю, а також отримати естетичне задоволення від зустрічі із відомими культурними діячами. Вхід вільний.

Аліна Голованова,
студентка БДПУ 

У слові рідному – душа народу

Інтерв`ю

МОВАУкраїна пережила велику кількість перешкод до жаданої незалежності, не раз їй змінювали назву, хотіли знищити, стерти всі думки українському народу про свою суверенну та соборну державу. Єдине, що врятувало нас, що понищило плани ворогів є рідна українська мова. Слово, яке від колиски супроводжує по життю. Що змінилось в суспільстві по відношенню до рідної мови? В чому її таємнича міць? На ці та інші питання я побесідував з кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри української мови та методики викладання фахових дисциплін Світланою Миколаївною Глазовою:

– Вдячний Вам, що Ви погодились на інтерв’ю. Світлано Миколаївно, українська мова піддавалась лінгвоциду за каденції Януковича. Наскільки кардинально змінилась ситуація після Революції Гідності?

– У Бердянську докорінно ситуація, на жаль, не змінилась. Однак позитивним є те, що недавно я була з дитиною на конкурсі у Києві і там всі намагаються розмовляти українською, навіть якщо і не чистою.

Україна – багатонаціональна країна. Чи вважаєте Ви за потрібне збільшити кількість державних мов?

– Ні, звісно, бо кожна країна в деякому аспекті багатонаціональна, однак національною мовою в нас є лише одна, мова нашого етносу.

Пані Світлано, існують люди, які часто використовують фразу: «Хоч я живу в Україні, але не обов’язково володіти українською». Наскільки ця думка хибна?

– Як філолог, я стверджую, що думка є хибною. Але все залежить від виховання майбутніх поколінь. Якщо у майбутньому всі будуть не тільки розмовляти українською, але й мислити нею, то, звісно ж, ми виховаємо патріотичну націю.

Солов’їну забороняли 134 рази, однак вона все-таки гідно квітне на тлі своїх «сестер». В чому її секрет?

– Українська є мелодійною на рівні з італійською, не менш різноманітною за французьку, а при порівнянні з російською можна зауважити, що на відміну від неї, в нашій мові 5 слів можуть означати одне, тобто відкривати багатогранність його значення.

Історично склалось так, що тривалий час Україна була розділена між різними державами. Наскільки їх культури вплинули на українську, цей історичний процес стимулював розвиток нашої мови чи завдавав їй шкоди?

– Звісно, зашкодив. Знання великої кількості мов, безумовно, тільки покращує розвиток і лексичний склад людини, але українська мова під впливом інших культур, а, відповідно, і мов дійсно забруднилась.

Світлано Миколаївно, на превеликий жаль, більшість українців згадує про важливість мови лише на свята, приурочені їй. Що може змінити дану ситуацію?

– Все залежить від того, як це поєднується в собі. Все починається з сімейних мовних традицій, тобто виховання любові до рідної мови в родині. Пізніше, але не менш важливіше, є те, щоб у дитсадках та школах українською спілкувались не лише на заняттях. Все зміниться, якщо ми зможемо з самого дитинства виховувати любов та повагу до свого коріння, народу, мови.

Із доцентом Світланою Глазовою
розмовляв Сергій Біленький
студент-журналіст БДПУ,
практикант «УС»

Трішки прихована частинка історії БДПУ

В одному з приміщень головного університетського корпусу розмістився архів. Відлік своєї історії сховище БДПУ починає зі створення на базі Вчительського технікуму педагогічного інституту, коли в 1933 р. почали надходити перші документи. Спочатку архів розміщувався в гуртожитку №1, який займав три кімнати. Там документація зберігалась з 1953 до 1997 року, а у 1998 архів переїхав до будівлі головного корпусу .

2

В  архіві знаходиться вся документація з часів створення Бердянського педагогічного інституту і до сьогодення. Зокрема, в архіві зберігаються накази заснованої діяльності університету 1933–1986 рр.,щодо особового складу студентів 1986-2015 рр., особові справи студентів за 1953-2012 роки, особові справи співробітників, викладачів, працівників університету з 1943 по 2013 рік., протоколи державних екзаменів (1960-2012 рр.), накази з кадрових питань (1985-2013 рр.), а також тимчасові документи інститутів та кафедр з терміном зберігання 5-10 років.

DSCN6992 3

«Робота в архіві дуже цікава, адже завдяки цій професії можна відкривати для себе невідомі для більшості сторінки історії нашого університету. І це буде абсолютно достовірна подорож, в якій кожен документ є сходинкою від минулого до наших днів», – розповіла нам завідувач архіву БДПУ Юлія Регуш.

До архіву БДПУ звертаються дуже часто. Переважно для того, щоб одержати підтвердження  про навчання в БДПУ, забрати забуті дипломи, отримати певні довідки  для прийняття на роботу або виходу на пенсію. На жаль, на даний момент весь архів знаходиться лише у паперовому вигляді.

Дар’я Асауленко
Сергій Біленький,
студенти-журналісти,
практиканти «УС»
Світлини авторів